«Аби кожен голос був почутий».

Вчителька дошкільного закладу в Словаччині розмірковує, що ж на практиці означає реалізація права дітей на участь в ухваленні рішень:

«Коли я вперше зіткнулася з концепцією участі та права вибору дітей, я не зовсім усвідомлювала, як до цього ставитися, і навіть відчувала заперечення - як захисну реакцію. Адже я завжди старанно піклувалася про дітей, яких навчала — невже це означало, що все, що робила досі було недостатнім? І все ж моя цікавість перемогла. Я наважилась дослідити цю тему і зрозуміти, що це насправді означає і чи може це принести нове у мою практику.

Я працюю в сфері дошкільної освіти понад десять років. Якби п’ять років тому ви спитали мене, чи беруть діти в моєму класі участь в ухваленні рішень, я б не вагаючись відповіла: -«звісно, беруть». Я б переконувала вас – адже діти в моєму класі обирали свої заняття, допомагали планувати наше коло спілкування, чергувались накривати стіл для обіду. Але коли я довідалася детальніше про про концепцію ухвалення рішень і участі дітей завдяки проєкту TOY for Participation, я зрозуміла, наскільки я помилялась і якою глибокою і фундаментальною є ця ідея. Адже йдеться не лише про вибір діяльності, а про визнання того, що діти мають право висловлювати свої думки з важливих для них питань, і що ми повинні серйозно ставитися до цих думок. Як мені пояснили, згідно з Конвенцією ООН про права дитини, діти — це не лише майбутні громадяни, вони вже є громадянами, чиї голоси мають значення зараз¹.

Це усвідомлення змінило мій підхід. Я завжди заохочувала дітей ділитися своїми розмірковуваннями, але почала глибше замислюватися: чи дійсно всіх дітей у моєму класі чують? Чи їхні думки і бажання впливають на те, що ми робимо разом?

Тоді я стала вносити невеликі, але важливі зміни. Наприклад, під час планування власної роботи, я просила дітей допомогти обрати теми, які ми досліджуватимемо, а не лише, як раніше, які кубики чи книги використовувати. Коли група зацікавилася комахами, я спитала, що саме вони хочуть дізнатися, і їхні відповіді визначали наш тиждень. Ми звели в саду «готель для комах», склали історії про уявних гусениць і поділилися нашими знаннями з батьками.

Я також стала уважніше ставитися до того, як діти презентують себе не лише словами — а й через малюнки, жести, мову тіла чи навіть мовчання. Одна дитина з обмеженими мовленевими навичками висловлювала дуже багато через свої малюнки. Інша дитина, яка нещодавно разом з батьками переїхала до країни, розповідала, що для неї важливо, через історії, якими вона ділилася знову і знову. Ці моменти нагадали мені, що слухати — означає сповільнитися, уважно спостерігати і створювати простір для різних форм вираження».

Участь та інклюзія йдуть пліч-о-пліч

«Чим більше дізнавалася, тим чіткіше бачила, як участь пов’язана з інклюзією. Я стала приділяти увагу тим дітям у моїй групі, які рідше висловлюються — тим, хто має інвалідність, розмовляє іншою мовою чи має складні сімейні обставини. Я усвідомила, що їм потрібно надати більше можливостей для самовираження, можливо, іншими способами, ніж решті дітей у групі. Йдеться не лише про те, щоб дати дітям висловитися, а про те, щоб кожна дитина була почутою. Це змусило мене сповільнитися і приділяти їм більше уваги.

Так, це може бути трохи обтяжливо – бо означає зміну рутини, переосмислення того, як ми ставимо питання, спостереження за собою - чи справді надаємо можливості для різних способів відповіді. Це може вимагати додаткового часу та зусиль. Але коли ми вбудовуємо цю гнучкість у нашу практику, ми демонструємо дітям, що їхній внесок важливий, незалежно від того, як вони його висловлюють.

Звісно, участь в ухваленні рішень не означає передачу дітям повного контролю. Йдеться про побудову шанобливого партнерства, де думки дітей допомагають формувати те, що відбувається довкола в групі. Іноді це весело, іноді — складно. Але з часом я стала розцінювати ці виклики і завдання, як можливості для зміцнення довіри, розуміння і зв’язку.

Найбільше мене вразило те, як насправді багато з нас — вихователів, учителів, батьків, опікунів — уже реалізовують ці ідеї, не усвідомлюючи того. Однак дефініції і назви важливі. Якщо ми розуміємо, що робимо, це перетворюємо практику на більш цілеспрямовану, інклюзивну і, зрештою, більш значущу.

Участь у проєкті TOY for Participation допомогла мені продовжувати вчитися, вивчати практики дошкільної освіти з різних країн і контекстів. Ми, вихователі і вчителі, ділимося ідеями та досвідом про те, як зробити участь дітей в ухваленні рішень реальною, особливо для зовсім маленьких і тих, хто неактивний. Це не щось особливе чи додаткове; це один з виявів якісної дошкільної освіти. І коли діти зростають, знаючи, що їхні голоси цінують, вони стають дорослими, які поважають, слухають і взаємодіють зі світом довкола».

В Україні програму TOY for Participation реалізовує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я». Майданчиком для реалізації новаторських ідей є Play Hub – ігровий центр у Києві. Тут вихователі та психологи з кінця року будуть використовувати отримані знання. Анонсувала початок реалізації програми в Україні Директорка МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» LHSI – під час засідання виконавчого комітету Play Hub, Ілони Єленєва.

«Ми стали частиною широкого проєкту за фінансування Європейської Комісії. З фокусом дітей до змістовній участі до всіх процесів, які стосуються їх. Мова йде про забезпечення участі дітей у всіх процесах, зокрема виховних процесів. Як залучити дітей найменшого віку – як враховувати їх думку і погляди, на цьому буде сфокусована наша робота. Ми отримаємо певний посібник і будемо адаптовувати його на базі Play Hub.

Я хочу подякувати вихователям нашого центру, які запропонували свій приклад залучення дітей та батьків у подоланні кризових ситуацій і – ми передали його нашим колегам в Нідерланди. Подивимось, як буде описаний наш приклад у посібнику».

За минулий, 2024 рік, –відмінні показники роботи Play Hub. Зросла кількість відвідувачів. До ігрового центру приходять цілими родинами, і усіх – і дітей, і батьків задіюють у грі.

«1203 батьків і опікунів прийшли за рік. – розповіла Ілона Єленєва. - Дуже багато дорослих приходять разом з дітьми. Ми розуміємо, що такі високі цифри демонструють труднощі з отриманням державної дошкільної освіти. Та ми пишаємось, що в наш центр приходять, зокрема, й татусі. Бо зазвичай в подібні центри закордоном, більше відвідують матері».

TOY for Participation — це європейська ініціатива, яка співфінансується Європейською Комісією та кермується ICDI, що працює з партнерами у 8 країнах для просування права маленьких дітей на участь в ухвалі рішень. Разом вже охоплено понад 40 000 дітей і сімей через більш ніж 40 ігрових центрів, і це лише початок.

Додаткова література

Save the Children (2005). Стандарти практики участі дітей. Короткий, орієнтований на практиків посібник, що окреслює десять стандартів якості для значущої участі дітей.

https://resourcecentre.savethechildren.net/.../practice... UNICEF (2018). Концептуальна основа для вимірювання результатів участі підлітків. Хоча цей посібник зосереджений на підлітках, він пропонує доступні пояснення участі на різних етапах розвитку, що корисно для розуміння того, як участь еволюціонує з віком дітей.

https://www.unicef.org/media/57396/file Children’s Rights Alliance for England (2021). Участь із метою: залучення дітей та молоді з додатковими потребами та інвалідністю. Короткий, доступний ресурс, присвячений рівності та інклюзії.

Https://www.un.org/esa/socdev/enable/rights/craecontaug04.pdf

Примітки

ООН. (1989). Конвенція про права дитини, статті 12–13. Про TOY for Participation

#icdi #lhsi_ua #issa #toyforparticipation #playhub #родиннийдім