Другий шанс для Олександра: коли двері відчиняються

Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» працює й в Києві. Як і в інших регіонах, соціальні працівниці тут організовують діяльність з активного виявлення нових випадків туберкульозу (ТБ/ХРТБ) серед уразливих груп - колишні ув’язнені та ВПО.

Ініціативу втілює МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки БФ «Альянс громадського здоров’я» в рамках гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. А також у співпраці з обласними та місцевими центрами соціальних служб, лікувально-профілактичними закладами різних рівней.

Ми поспілкувались із координаторкою із соціальної роботи Наталією Клачко та соціальною працівницею Києва Іриною Піддубною, вони розповіли нам неймовірні історії клієнтів, які «тягнуть» навіть на категорію дива. Ось перша з історій.

«Я вийшов у нікуди…»

Олександр вийшов із місць позбавлення волі, маючи лише довідку про звільнення. Майна в нього не залишилось, документів — теж, дружина померла після ДТП, а родичі під час війни виїхали кудись закордон і не залишили контактів. Без паспорта він не міг ні отримати медичну допомогу, ні знайти прихисток. Всі двері були зачинені, а з ними — і шлях до відновлення нормального життя.

І все ж у центрі життєстійкості, куди Олександр іноді приходив по їжу чи гуманітарну допомогу, він зустрів Ірину, соціальну працівницю проєкту. Вона не просто вислухала його — вона побачила людину за проблемами.

Ірина провела скринінг на туберкульоз, і результати викликали підозру. Наступним кроком став медичний огляд, але для додаткових обстежень були потрібні документи. І тут розпочався шлях до відновлення не лише здоров’я, а й правосуб’єктності Олександра.

За порадами колег Ірина спрямувала його до потрібних інстанцій. Спочатку він отримав документ, що підтверджує особу, а згодом — паспорт. Із цим документом він зміг підписати декларацію з сімейним лікарем, пройти повний медогляд і почати лікування.

Під час двох місяців у лікарні сталося ще одне диво. Олександр познайомився з членами релігійної громади, які згодом прихистили його у своєму реабілітаційному центрі. Там він не лише відновив здоров’я, а й знайшов внутрішню опору та мотивацію до життя.

Сьогодні він у гарній фізичній формі, будує нові плани, впевнено дивиться у майбутнє та… знову почав посміхатися.

Іноді другий шанс починається з простого — з того, що хтось зупиняється, щоб вислухати, допомогти й повірити.