Новини

У розділі «Історії успіху» з’явилася нова надихаюча розповідь — історія Олександра, для якого життя підготувало випробування, але й подарувало шанс змінити все на краще. У публікації ви дізнаєтеся, як завдяки підтримці фахівців, наполегливості та вірі у власні сили Олександр зумів відкрити нові двері у своє майбутнє. Його шлях — це приклад того, що навіть після складних періодів можна знайти нові можливості, якщо не здаватися. Читайте історію у розділі “Історії” та надихайтеся прикладом тих, хто не боїться починати з чистого аркуша.

Понад 6400 осіб пройшли скринінг, 83 верифікованих випадків ТБ. За перші шість місяців 2025 року команда проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз» здійснила масштабну роботу у шести регіонах України — Вінницькій, Донецькій, Львівській та Чернівецькій областях, у Києві та Харкові. Мета проєкту — підвищення обізнаності, раннє виявлення та супровід людей, які можуть бути інфіковані на туберкульоз (ТБ). Основні результати за січень–червень 2025 року: 6428 осіб пройшли скринінгове анкетування на ознаки туберкульозу. 3215 клієнтів було направлено до медичних закладів для подальшого обстеження. Виявлено 83 випадків туберкульозу, включно з ХРТБ (хіміорезистентного туберкульозу). 3206 осіб отримали мотиваційні сертифікати за проходження діагностики. 61 клієнт отримав мотиваційний сертифікат  за початок лікування. Особливо високі результати виявлення ТБ спостерігалися у Львівській (45 випадків) та Харківській (20 випадків) областях, де проєкт активно працював із внутрішньо переміщеними особами, мешканцями прихистків та тимчасових центрів проживання. «Завдяки підтримці партнерів і активній роботі соціальних працівників та медичних команд, нам вдалося виявити десятки випадків ТБ на ранніх стадіях. Це не просто цифри — це збережені життя та крок до подолання епідемії», — коментують координатори проєкту. Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я (Alliance for Public Health).

У Львівській області до громад, які мають обмежений доступ до рентген-досліджень, нині виїжджають рентгеномобілі зі штучним інтелектом (ШІ) львівського Центру легеневого здоров’я (Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр). Цікаво, що українські громади обслуговує рентгенівській діагностичний комплекс «Indiascan» українського же виробництва — харківського  заводу рентгенівського обладнання. рентгеномобіль Центру легеневого здоровʼя (надано фотоархівом Центру) Ще у лютому 2024 року спеціалістки МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) під час моніторингу діяльності за проектом «Тобі слід знати про туберкульоз» у Львівській області спланували спільні зусилля з покращення виявлення туберкульозу серед ВПО — мешканців прихистків та інших закладів тимчасового розміщення, наприклад, центр «ЯМаріуполь». Залучили до співпраці нових партнерів — представників притулків для ВПО. Адже комплекс «Indiascan» призначений для цифрової скринінгової повноформатної рентгенографії грудної клітини з метою виявлення на ранній стадії туберкульозу, онкологічних та інших захворювань з отриманням зображення на моніторі, його цифровою обробкою та записом в пам’ять ПК у цифровому вигляді. Екіпаж з двох осіб, який не потребує лікаря-рентгенолога, може швидко та безпечно пересуватися на значні відстані, оперативно (за 15-20 хвилин) розгорнути кабінет та почати обстеження клієнтів. Причому пропускна властивість апарату — 50 осіб на годину. Є можливість отримані цифрові зображення передавати до шпитальної інформаційної системи (ГІС) для подальшої обробки та зберігання. Це, так би мовити, базові налаштування, які самі по собі зменшують витрати часу лікаря. Але інтегрування ШІ до програмного забезпечення дозволило ще більше оптимізувати цей процес. «ШІ скринінгує отримані результати й «видає» лікарям перелік тих знимків, на яких «підозрює» або чітко бачить небезпечні маркери. — Таким чином замість кількох годин лікар витратить півгодини на прийняття рішень». — говорить лікар-рентгенолог Центру легеневого здоров’я Назар Василенко. «У своїй діяльності в проєкті «Тобі слід знати про туберкульоз» LHSI не вперше задіяє цифрові технології. Ще 2018-2019 ми завозили коробки для лікування ТБ – DAT (digital adherence treatment technology) з метою промоції прихильності до лікування з використанням цифрових рішень. а тепер сприяємо обстеженню з використанням ШІ». — коментує директорка LHSI Ілона Єлєнєва. Загалом, у тому завдяки використанню рентгеномобіля, у Львівській області протягом першого півріччя 2025 року рентгенографією грудної клітини охоплено 1000 клієнтів і виявлено 49 випадків ТБ. Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я .

Варто усвідомити, чому так важливо прислухатися до дітей і як це надалі вплине на їхнє майбутнє Навіть якщо ви не застосовували термін «право вибору» для дитини або «залученість малюка» до прийняття рішень, ймовірно, вже застосовували цей принцип на практиці. Наприклад, якщо ви є батьком або матір’ю – то, напевне, пропонували своїй дитині обрати з кількох страв ту, яка до вподоби, або в разі, якщо ви вихователь, то надавали учням можливість обрати вид роботи у групі, якщо ж ви соціальний працівник, який консультує молодь щодо можливостей реалізації в майбутньому – то також втілюєте цю стратегію. Дорослий має визнати право вибору за дитиною і допомогти робити їй це усвідомлено і змістовно.   12 стаття Конвенції ООН за права дитини визнає право за нею «вільно висловлювати погляди з усіх питань, що стосуються дитини, а її поглядам приділяється належна увага згідно її віку та зрілості». Відтак у дітей є право бути почутими та брати участь в ухваленні рішень, які впливають на їхнє життя. І йдеться тут не лише про те, аби спитати в дитини її думку – чи хоче вона на обід суп чи борщ. Ідеться про створення простору і умов, в яких вона може ухвалювати відповідальні рішення для її віку та здібностей. В такому місці думка дитини буде сприйматися серйозно, у цьому середовищі вона побачить на власні очі результат своїх рішень. Такі моделі, як «Сходи участі» Харта та «Структура участі» Ланді, допомагають розрізняти ступінь залученності дитини від маніпуляції та створення видимості залученності до  справді змістовної взаємодії, коли дорослі співпрацють з дітьми як з рівноцінними партнерами³. ФОТО З PLAY HUB У КИЄВІ У ранньому дитинстві участь у прийнятті рішень може виглядати, як вибір малюками книжок для читання або ігор в групі. Діти реалізовуються через рух, мистецство і невербальні сигнали і коли ми прислухаємося до них, то вибудовуємо довіру, єдність і спільну позицію. Дослідження виявляють ­- участь дітей в ухваленні рішень зміцнює їхній когнітивний розвиток, емоційній стан та соціальні навички. Вони стають впевненішими, стійкішими та здатними критично мислити⁶. Участь в прийнятті рішень також захищає дітей, допомагаючи їм частіше і краще пояснювати і висловлювати власні занепокоєння, готує їх до активної громадянської позиції, навчає повазі, співпраці та спільній відповідальності⁷.   Інклюзія та рівність мають значення Хоча участь, як і висловлювання власних поглядів є правом усіх дітей, не всі вони користуються рівними можливостями для реалізації. Діти з інвалідністю або з малозабезпечених сімей, діти  з родин мігрантів або представників національних меншин зіштовхуются із системними бар’єрами, через які їхній голос решта людей не чують. Традиційні методи залучення можуть ненавмисно виключати тих, хто не використовує, наприклад, вербальну мову або хто живе в родинах уразливих соціальних груп. Інклюзія насправді це більше, ніж просто добрі наміри. Це явище означає використання засобів комунікації, таких як візуальні посібники, мова жестів та методи, засновані на грі. Вона означає створення безпечних просторів, у яких діти відчувають повагу, де визнаються їхні культурні або фізіологічні особливості. Участь має бути адаптована до етапу розвитку, здібностей та життєвого досвіду дитини⁹. Наприклад, дослідження показують, що гра, розповідь історій та творче самовираження є потужними інструментами для підтримки дітей з уразливих категорій або найменшої вікової групи і залучають їх до змістовної участі¹⁰. Так само проєкти, які включають дітей з сімей біженців, є найефективнішими, коли вони використовують культурнорелевантні, багатомовні підходи та ті, які враховують травматичний досвід¹¹. Передумовою справжньої залученості та розвитку здібностей в дітей в ухваленні рішень, є створення середовища, де кожен з них, а не лише найвиразніший чи найвпевненіший у собі, може ділитися своїми поглядами та формувати свій світ. Саме  таким чином забезпечується рівне ставлення до усіх дітей на практиці ФОТО З PLAY HUB У КИЄВІ Спільна відповідальність Дорослі відіграють життєвоважливу роль. Участь не означає змусити дітей самостійно приймати всі рішення. Навпаки, це турботливе керуваня ними, пропонуючи простір для розвитку. Багато дорослих так діють інстинктивно. Але коли до участі дітей і визнанні їхнього права на власну думку підходять усвідомлено та структуровано, від цього виграють не тільки діти але й суспільство в цілому¹². Незалежно від того, чи працюєте ви в освіті, охороні здоров’я, соціальному секторі або в політиці, визнання права дітей на власні погляди  та їх залучення допомагає створити більш справедливе та інклюзивне середовище. Участь — це не щось зайве, це спосіб роботи, який поважає права дітей та збагачує досвід кожного. Команда МГО Соціальні ініціативи з охорони праці та здоровʼя з 2016 року досліджує та сприяє реалізації права на власні погляди дітей різного віку в Україні. З нашими виданнями 2016 року  по цій темі ви можете ознайомитися за посиланням https://lhsi.org.ua/doc/Психосоціальний_розвиток_дітей_та_молоді.pdf З 2025 року ми плануємо дослідити яким чином право на власні погляди може бути реалізоване дітьми найменшого віку – 0 -10 років. Разом з командою наших фахівців, які працюють у дитячому просторі з розвитку для найменших дітей  PlayHub, що розташований у м Києві на Дарниці  діти віком до 10 років будуть вчитися ухвалювати рішення спільно з дорослими за проєктом TOY for Participation, Він втілюється МГО Соціальні ініціативи з охорони праці та здоровʼя у партнерстві з нашими голландськими коллегами  ICDI (International Child Development Initiatives) та ще 9тьма іншими організаціями з ріхних країн ЄС та співфінансується Європейською Комісією (Європейська виконавча агенція з освіти та культури – EACEA, CERV-2024-CHILD) Детальніше з роботою дитячого ігрового центру Play Hub можна ознайомитися за посиланням  Хочете дізнатися більше? Ми рекомендуємо літературу: Кларк і Мосс, «Слухаючи маленьких дітей: Мозаїчний підхід» (2011) Listening to Young Children: The Mosaic Approach – Clark & Moss (2011) Х. Шир. «Шляхи до участі»  (2001) Pathways to Participation – Shier (2001) Коррейя та ін. «Участь дітей у дошкільній освіті» (2021) Children’s Participation in Early Childhood Education – Correia et al. (2021 Персі-Сміт і Томас Посібник з участі дітей та молоді (2010) Handbook of Children and Young People’s Participation – Percy-Smith & Thomas (2010) Інструментарій та таблиця порад щодо залучення дітей від народження до 5 років до участі в процесі прийняття рішень – Hub na nÓg та DCEDIY (2024) Toolkit and Tip Sheet for including children from birth to 5 years in participation in decision-making – Hub na nÓg and DCEDIY Про TOY for Participation TOY for Participation – це європейська ініціатива, яка фінансується Європейською Комісією та очолюється ICDI. Вона співпрацює з партнерами з 8 інших країн для просування права дітей молодшого віку на участь. Разом ми охопили понад 40 000 дітей та сімей через понад 40

На сайті опубліковано дослідження «Гендерні особливості кібернасильства щодо дітей різного віку в Україні», підготовленого в рамках проекту «CyberSafeGirls: Забезпечення цифрової безпеки українських дівчат», який реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за фінансової підтримки Міністерства Закордонних Справ Нідерландів.

Маленька білявка Мія, тримаючись за руку своєї мами, вирушає у світ пригод. І знаходить вона їх у ігровому центрі PlayHub, В цьому просторі вона не лише грається, а й ухвалює важливі для себе рішення, вчиться спілкуватися з дітьми і дорослими і здобуває навички, які знадобляться їй у дорослому житті. І про усе це можна почитати у книзі. “Мія вирушає з мамою на пошук пригод” – видання для найменших, опубліковане українською мовою МГО “Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я” LHSI у партнерстві з ICDI (Нідерланди). Книжка з’явилась в київському Playhub, куди діти, зокрема, з родин ВПО приходять гратись і вчитися. Тепер вони разом з Мією зможуть відкрити для себе світ, в якому їх поважають і до них прислухаються. У цьому просторі наразі діє проект TOY for participation, під час якого діти навчаються ухвалювати рішення і обирати. Про важливість права вибору йдеться і в книжці про Мію. Її автори спеціалізуються на допомозі дітям. Текст написала Паз Хойссер Феррес – клінічна психологиня із Чилі. Вона якось зізналась, що головна її мета – викликати посмішку в дітей. Паз багато подорожує і працює з малюками. Провела дослідження в 2024 року в Утрехтському університеті щодо впливу ігрових центрів на дітей, які їх відвідують з родинами. Паз визначила, що простори, подібні до PlayHub в Києві розширюють доступ до високоякісного інклюзивного і міжкультурного ігрового навчання для дітей молодшого віку; покращують досвід переходу вразливих дітей до школи; підвищують довіру між сім’ями різного культурного та етнічного походження; посилюють міжгалузеву співпрацю; допомагають дітям зцілитися від травм війни. Малюнки у виданні створила теж дослідниця – Емілі Оксенаар, яка займається питанням молоді та добробуту громади. А ще вона чудово малює і дуже любить цю справу.

Історія Олександра — це не лише про падіння. Вона про те, як людина може зникнути з карти світу й повернутись назад. Олександр переїхав з Вінниччини до Одеси, будував звичайне життя: робота, спорт, кохання. Та коли зрада перекреслила плани, він опинився без житла, без підтримки, без майбутнього. Зневіра затягла його в компанію безпритульних, а потім — у пастку наркотичної залежності. Два роки мов у тумані. Відчай, холод, підвали, хвороби. Коли з’явився кашель, Олександр уже не мав сил звертатися по допомогу. Але організм сигналив. Після втрати свідомості — «швидка», лікарня, рідна бабуся. І діагноз: туберкульоз. Сьогодні Олександр проходить лікування. Історія його падіння —  також історія повернення. Через біль, хворобу, розпач — до себе. Часом перший крок до зцілення — це просто шанс бути почутим… (вся історія – лінком)

Як діяти в разі, якщо ваша дитина стала жертвою? – про це йдеться у статті на сайті Район.Життя. 19 червня День боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Telegram, Instagram та TikTok – через ці соцмережі найчастіше цькують українських підлітків. Найбільше потерпають дівчата. Вони стають об’єктом сексуалізованого насильства. Онлайн-булінг, як метод вербовки використовують російські спецслужби. В арсеналі української держави не так багато ресурсів або цьому протидіяти. Хіба що розпочати інформаційну кампанію з поширення інформації про заходи з попередження нападів в мережі і допомога жертвам. В нещодавно представленому Дослідженні гендерних особливостей кібернасильства щодо дітей  в Україні, яке підготувало LHSI МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я» автори розповіли про недосконалість українського законодавства, яке має бути унормоване з європейським і більш жорстким щодо онлайн-цькування. Також вкрай необхідна просвітницька робота серед вчителів та шкільних психологів, аби вони помічали і виявляли факти кібер-булінгу. Автор дослідження Вадим Шарко вважає: «Чи не вперше в Україні було досліджено кібернасильство саме у гендерному контексті, та за результатами цього надано детальні практичні рекомендації, які допоможуть зробити інтернет більш безпечним для дітей різного віку. Ми зосередилися на гендерному аналізі кібернасильства щодо дівчат та хлопців різного віку в Україні, щоб виявити специфіку його проявів та розробити ефективні рекомендації для вдосконалення системи протидії цьому явищу.” За результатами дослідження, найчастіше потерпають від онлайн-цькування дівчата, до того ж відносно них булінг має сексуалізований характер. Є численні випадки шантажу за допомоги інтимних фото чи зізнань. Кримінальні кола таким чином намагаються залучити підлітків до порнографії або до злочинної діяльності. «Ця прихована тема стала більш актуальною після загострення російсько-української війни, коли діти переміщуються, дуже багато виїжджають за кордон, втрачаючи соціальні зв’язки або зв’язок з родиною, яка залишилася в Україні, або зі своїми друзями, і тому потребують віртуального спілкування в соціальних мережах» – зазначила Голова правління LHSI Наталія Лук’янова. В межах проєкту Cybersafe Girls, який втілює LHSI за фінансової підтримки Міністерства Закордонних справ Нідерландів, відбувається тренування українських психологів, навчання європейським практикам. Консультанти онлайн-платформи Teenergizer, молоді психологи, які надають допомогу онлайн і безкоштовно, є партнерами проєкту. Одна з таких психологинь двадцятирічна Софія Оліневич розповіла про свій досвід спілкування з підлітками: «Мене вразив випадок, коли дівчинка ще зовсім юна, років 13-15, «почувала себе брудною». Софія вчиться в одному з Вишів у Львові і на волонтерських засадах проводить онлайн-консультації на платформі Teenergizer. Консультантка сама нещодавно була підлітком і дуже добре розуміє бажання і потреби дітей старшого віку: «Ця робота важлива, тому що не всі можуть звернутись за допомогою неанонімно, молодь може боятись осуду чи натрапити на некомпетентних а-ля психологів. Наша організація надає безкоштовну, анонімну допомогу, яка дійсно допомагає тисячам і наші консультанти справді щиро допомагають». «Ми щодня переконуємось, що тема онлайн насильства не лише актуальна, а й дуже болісна для підлітків. Зазвичай вони бояться говорити про свій досвід відкрито. Саме тому слід створювати безпечні простори, куди молодь і підлітки можуть звернутись за підтримкою. Ми працюємо заради кожної молодої дівчини, кожного молодого хлопця, кожної молодої людини, яка починає знову довіряти світу», – розповіла Євгенія Усиченко, одна з керівниць Teenergizer. Українське суспільство потребує інформації, як боротися і убезпечитися від онлайн-цькування. Адже, методи і схеми його постійно змінюється. «Щопівроку з’являються нові механізми, за якими кримінальні кола і навіть російські спецслужби завдають тиску на дітей» – зазначив Вадим Шарко. «Мене найбільше вразила відкритість з якою підлітки та молодь звертаються до нас. Треба мати не аби яку сміливість щоб поділитися чимось інтимним, чим з будь-яких причин не хочеться ділитися з іншими людьми поруч», -розповіла Юлія Багріна, психологиня онлайн-платформи Teenergizer. Їй 19 років, вона навчається на психолога і стала частиною волонтерського руху, який допомагає підліткам переживати скадні ситуації, зокрема онлайн-цькування. Для Юлії стало відкриттям, як багато молодих людей потерпають від кібер-булінгу. «Не завжди підлітки та молодь знаходять розуміння серед однолітків та дорослих, що може стати причиною великого тиску на них. До цього приплітаються також соціальні мережі, специфіка суспільства, в якому вони проживають, та вимушена еміграція. Усе це великий челендж як для дорослих, так і для підлітків та молоді. У цьому випадку вони потребують підтримки, розуміння, просто банального співрозмовника, який їх вислухає, зможе підказати або вказати на іншу перспективу погляду на ситуацію» – розповідає психологиня. Головна ідея платформи Teenergizer – допомога молодим молоді. Якщо підліток боїться зізнатись в цькуванні батькам чи вчителям – він може анонімно і безкоштовно отримати допомогу від молодих психологів. Вони пройшли навчання європейським методикам допомоги постраждалим від кібер-насильства, які надавались в межах проекту Cybersafe Girls, який в Україні реалізує організація LHSI за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ королівства Нідерландів. Юлія Багріна зазначає, що найбільш уразливими для цькування є підлітки, яким довелось залишити власний дім. «Це дуже важко читати, і таке не можливо побажати іншому. Підлітки, які зараз знаходяться в Україні, особливо у деокупованих/окупованих/прифронтових територіях випадають із життя, через що, коли виїжджають у більш «безпечні» міста нашої держави відчувають себе «відсталими». Наталя Лук’янова, голова правління LHSI вважає, що боротьба із кібербулінгом є надзвичайно актуальною, адже психічне здоров’я українських дітей уразливе через війну. Найбільш простий метод попередження насильства в мережі – створити доступний і легкий засіб повідомлень правоохоронних органів про факт цькування. Псхологи та гендерні експерти пропонують розробити платформи на базі освітніх закладів, онлайн платформ, з прямим зв’язком з правоохоронними органами, аби забезпечити ефективне розслідування таких випадків. Статтю можна почитати тут – https://life.rayon.in.ua/topics/814917-seksualne-onlayn-nasilstvo-proti-ukrainskikh-pidlitkiv-odna-z-naybilshikh-zagroz-u-merezhi-yak-diyati-v-razi-yakshcho-vasha-ditina-stala-zhertvoyu

Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health. Цього року наші фахівці продовжили організацію активного виявлення нових випадків туберкульозу (ТБ/ХРТБ) серед уразливих груп населення (колишні ув’язнені, ВПО) у Донецькій, Вінницькій, Львівській, Харківській, Чернівецькій областях та м. Київ. Фахівці проєкту, соціальні працівники та медики не лише «стоять на сторожі» з виявлення та організації обстеження й лікування цієї соціально небезпечної хвороби, але й не залишаються осторонь при необхідності іншої допомоги людям. Читайте теплі історії 2025 року: Коли вчасна діагностика рятує Одна сім’я, три регіони та щасливе одужання Знайти безпеку для життя та здоров’я Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» працює і у важкодоступних громадах

Дівчат піддають сексуалізованим нападам в мережі інтернет вдвічі частіше, ніж хлопців. Але саме хлопці частіше потрапляють у залежність від кримінальних кіл і ворожих спецслужб через онлайн-насильство. Схема проста – злочинці намагаються спершу розкрутити жертву на відвертість, а потім шантажують її, примушуючи виконувати протиправні дії. Саме тому боротьба з онлайн цькуванням в мережі інтернет і захист українських підлітків – стає надзвичайно важливим, особливо в умовах війни. Про це Район.Життя повідомляє МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я». «В голові не вкладалося, як дівчатка такого різного віку мають подібні, за своєю сутністю, проблеми» Про досвід роботи з жертвами онлайн-цькування розповідають психологи, які надають анонімну і безкоштовну допомогу онлайн – на платформі Teenergizer. «Якийсь період так виходило, що якісь час більшість запитів, які я отримала від жінок, напряму або опосередковано стосуються теми порушених кордонів та сексуального чи фізичного насилля зі сторони чоловіків», – розповіла молода психологиня, яка надає безкоштовні консультації онлайн Таїсія Левицька. Дівчина живе у Львові, але допомагає українкам звідусіль. Найчастіше до неї звертаються підлітки, які зазнають утисків, зокрема й онлайн. «Знаєте, що мене найбільше вразило. Якось я паралельно консультувала повнолітню дорослу дівчину, яка мені 40 хвилин описувала досвід зґвалтування, тригерні точки, повʼязані з цим, як зараз один зверхній чоловік своєю необережністю оголив цю її річну травму; і паралельно семикласницю, яка розповідала про свій страх чоловіків, через те, що однокласник постійно пише їй онлайн, порушуючи її кордони. В голові не вкладалося, як дівчатка такого різного віку мають подібні, за своєю сутністю, проблеми», – поділилася психологиня. Таїсія, як і кілька сотень інших молодих психологів стала частиною організації Teenergizer на волонтерських засадах. В онлайн-чат на спеціальній платформі організації до неї звертаються кілька разів на день. Фахівчиня вважає, що саме зараз така допомога – у вигляді консультацій і підтримки – підліткам вкрай потрібна, особливо в умовах війни. «В сучасному світі все так несеться, що неможливо встигати опрацювати всі відчуття всередині самостійно. Ти або не знаєш, як з цим впоратися, або навіть не можеш прощупати, в чому конкретно справа. Тому чатик, де тебе в будь-який момент безумовно приймуть, вислухають, за потребою створять цей reality check, де відзеркаленням є можливість побачити кожну ситуацію під іншим боком, – це гарна ініціатива, якої мені в свої роки не вистачало. Психоедукація, нормалізація почуттів і навички, щоб їх прожити, здорова соціальна взаємодія – як на мене, найнеобхідніші складові здорового психологічного формування», –зазначила Таїсія. Для того, аби допомагати дітям, які потерпають від онлайн цькування і покликаний проект Cyber Safe Girls, який реалізовується в Україні LHSI МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я»  за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Українські молоді психологи з Teenergizer втілюють європейські практики і методики підтримки юних людей від 12 років. Найбільш цінне те, що це роблять ті фахівці, які в недалекому минулому і самі переживали подібний досвід. «Європейський досвід є дуже доречним для нас, спеціалістів із захисту прав дітей в Україні. Особливо зараз, коли наша країна знаходиться в стані війни  і діти зазнають різних видів  насильства, як в реальному житті, так і в інтернеті», – зазначила Наталя Лук’янова, проектна менеджерка LHSI. Онлайн-цькування здатне завдати непоправної шкоди підлітку, особливо тому, який не має теплих стосунків і підтримки в родині. «Знаєте, коли я зівштохуюся з випадками, де суїцидальні схильності, щоразу коли моя стабілізаційна підтримка перед перенаправленням є ефективною, я видихаю. Адже за допомоги моєї і моїх колег, підлітки вперше для себе відкривають такі прості опції як відчепитися від себе, зняти зовнішній шар чужих очікувань, та обрати власні справжні потреби», – розповіла Таїсія Левицька. Онлайн насильство карається законом Автор Гендерного аналізу LHSI Вадим Шарко зазначає, що не завжди підлітки знають, що за цькування в мережі в Україні передбачене покарання. Основний захист постраждалих від кібернасильства забезпечується статтями Кримінального кодексу України, наприклад, ст. 120 (доведення до самогубства), 126-1 (домашнє насильство), 129 (погроза вбивством), 153 (сексуальне насильство), 182 (порушення недоторканності приватного життя), 189 (вимагання) та 301-1 (дитяча порнографія). Ці норми можуть застосовуватися до кіберпогроз, сексуальних домагань, поширення забороненого контенту, однак їх застосування саме для захисту від кібернасильства є опосередкованим і потребує удосконалення. Адміністративна відповідальність за дотичні правопорушення врегульована Кодексом України про адміністративні правопорушення. Стаття 173-2 КУпАП стосується насильства за ознакою статі, що може включати кіберпереслідування. Статті 173-4 та 173-5 регламентують відповідальність за булінг та мобінг1, які також можуть мати цифрові прояви. Але на думку Вадима Шарка, цих законів недостатньо. Слід також прийняти європейські практики більш детально описаних нормативних актів. Завжди є вихід Україна потребує широких програм профілактики онлайн цькування в освітніх закладах. Усе ще недостатньою є підготовка педагогів, психологів і батьків для ефективної профілактики і реагування на випадки кібернасильства серед підлітків – вважають автори дослідження. Серед дорослих, батьків і опукунів, слід активніше поширювати інформацію про організації, які можуть надати допомогу жертвам онлайн цькування. Бо саме вони першими здатні помітити, що з дитиною «щось не так». Ресурси, куди можна звертатись за допомогою онлайн постраждалим від онлайн-цькування доступні кожному – більше інформації, поради і підтримку можна знайти на платформах Teenergizer і Stop sexтинг.   посилання на статтю тут – https://life.rayon.in.ua/news/809927-telegram-instagram-i-tik-tok-merezhi-v-yakikh-ukrainski-pidlitki-naychastishe-zaznayut-onlayn-tskuvannya