Новини

«Ми віримо, що інвестиції у психічне благополуччя молоді — це найважливіша інвестиція у відновлення та процвітання нашої країни». Наталя Лук’янова, координаторка проєкту «Думай про майбутнє» МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) з гордістю оголошує про запуск масштабного трирічного проєкту «Думай про майбутнє: розширення можливостей молоді України через інноваційні рішення у сфері психічного здоров’я». Ця ініціатива, що реалізується за підтримки Агенції Міжнародного бізнесу Уряду Нідерландів (UPF2), є відповіддю на нагальні потреби української молоді, яка постраждала від війни та вимушеного переміщення. Проєкт зосереджений на психічному благополуччі та стійкості молодих людей віком від 12 до 26 років. Наша мета — не лише надати доступ до якісних послуг, а й сприяти їхньому активному залученню до процесів відновлення країни. Інновації, що змінюють підхід «Думай про майбутнє» — це не просто чергова програма підтримки. Це інноваційний підхід, що поєднує передові технології та мобільність для максимальної ефективності. Проєкт включає дві ключові новації: VR-підтримка психічного здоров’я: Вперше в Україні ми адаптуємо успішні нідерландські практики, щоб використовувати технологію віртуальної реальності для надання короткострокової, занурюваної психосоціальної підтримки. VR-терапія дозволяє працювати з тривогою, стресом та посттравматичними станами у безпечному та контрольованому середовищі. Наші тренери вже проходять навчання, щоб надавати ці послуги у Києві, Вінниці та Одесі. Мобільні консультаційні пункти: Щоб зробити допомогу доступною навіть у найвіддаленіших куточках, ми запускаємо мобільні пункти. Ці виїзні підрозділи надаватимуть як профілактичні, так і корекційні послуги безпосередньо у школах, клініках та громадах. Це дозволить охопити молодь, яка не має змоги дістатися до стаціонарних центрів. Наша місія та очікувані результати Мета проєкту – внести вагомий внесок у відбудову України, зміцнивши її економіку та суспільство через підвищення стійкості молоді. До 2028 року ми плануємо досягти вражаючих результатів: 6300 молодих людей отримають підтримку із застосуванням VR-технологій. 6000 дітей та молоді будуть охоплені послугами мобільних консультаційних пунктів. 50 місцевих тренерів (у тому числі 8 майстер-тренерів) навчаться надавати якісні послуги з використанням VR. 120 MHPSS-професіоналів та 350 лідерів громади пройдуть навчання та просвіту. Ці цифри відображають наше прагнення до створення стійкої, інноваційної та доступної системи підтримки психічного здоров’я для української молоді. Команда та партнери LHSI є єдиним українським виконавцем проєкту, що дозволяє нам використовувати наш понад 20-річний досвід у сфері охорони здоров’я та розвитку потенціалу молоді. Налагоджені партнерства з 75 містами та громадами, а також співпраця з понад 30 центрами соціальних служб, є запорукою успіху. Ми працюємо у тісній співпраці з міжнародними партнерами: ICDI (Нідерланди) – головний координатор De Veranderkamer (Нідерланди) – експерти з VR-технологій PRO-FIL (Польща) – партнери у впровадженні моделі мобільних пунктів та транскордонному обміні. Наші українські партнери — Служба у справах дітей та сім’ї Київської міської державної адміністрації, Вінницький обласний центр соціальних служб та Одеське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю — відіграють ключову роль у реалізації проєкту на місцях. «Це унікальна можливість не лише надати допомогу тут і зараз, а й закласти основу для стійкої, сучасної системи підтримки психічного здоров’я для майбутніх поколінь», — зазначає Наталя Лук’янова, координаторка проєкту. «Ми віримо, що інвестиції у психічне благополуччя молоді — це найважливіша інвестиція у відновлення та процвітання нашої країни». Проєкт «Думай про майбутнє» — це спільні зусилля, спрямовані на зміну та розвиток. Ми запрошуємо всіх зацікавлених слідкувати за нашими новинами та долучатися до побудови здорового та стійкого майбутнього для України.

Вчителька дошкільного закладу в Словаччині розмірковує, що ж на практиці означає реалізація права дітей на участь в ухваленні рішень: «Коли я вперше зіткнулася з концепцією участі та права вибору дітей, я не зовсім усвідомлювала, як до цього ставитися, і навіть відчувала заперечення – як захисну реакцію. Адже я завжди старанно піклувалася про дітей, яких навчала — невже це означало, що все, що робила досі було недостатнім? І все ж моя цікавість перемогла. Я наважилась дослідити цю тему і зрозуміти, що це насправді означає і чи може це принести нове у мою практику.   Я працюю в сфері дошкільної освіти понад десять років. Якби п’ять років тому ви спитали мене, чи беруть діти в моєму класі участь в ухваленні рішень, я б не вагаючись відповіла: -«звісно, беруть». Я б переконувала вас – адже діти в моєму класі обирали свої заняття, допомагали планувати наше коло спілкування, чергувались накривати стіл для обіду. Але коли я довідалася детальніше про про концепцію ухвалення рішень і участі дітей завдяки проєкту TOY for Participation, я зрозуміла, наскільки я помилялась і якою глибокою і фундаментальною є ця ідея. Адже йдеться не лише про вибір діяльності, а про визнання того, що діти мають право висловлювати свої думки з важливих для них питань, і що ми повинні серйозно ставитися до цих думок. Як мені пояснили, згідно з Конвенцією ООН про права дитини, діти — це не лише майбутні громадяни, вони вже є громадянами, чиї голоси мають значення зараз¹. Це усвідомлення змінило мій підхід. Я завжди заохочувала дітей ділитися своїми розмірковуваннями, але почала глибше замислюватися: чи дійсно всіх дітей у моєму класі чують? Чи їхні думки і бажання впливають на те, що ми робимо разом? Тоді я стала вносити невеликі, але важливі зміни. Наприклад, під час планування власної роботи, я просила дітей допомогти обрати теми, які ми досліджуватимемо, а не лише, як раніше, які кубики чи книги використовувати. Коли група зацікавилася комахами, я спитала, що саме вони хочуть дізнатися, і їхні відповіді визначали наш тиждень. Ми звели в саду «готель для комах», склали історії про уявних гусениць і поділилися нашими знаннями з батьками. Я також стала уважніше ставитися до того, як діти презентують себе не лише словами — а й через малюнки, жести, мову тіла чи навіть мовчання. Одна дитина з обмеженими мовленевими навичками висловлювала дуже багато через свої малюнки. Інша дитина, яка нещодавно разом з батьками переїхала до країни, розповідала, що для неї важливо, через історії, якими вона ділилася знову і знову. Ці моменти нагадали мені, що слухати — означає сповільнитися, уважно спостерігати і створювати простір для різних форм вираження». Участь та інклюзія йдуть пліч-о-пліч «Чим більше дізнавалася, тим чіткіше бачила, як участь пов’язана з інклюзією. Я стала приділяти увагу тим дітям у моїй групі, які рідше висловлюються — тим, хто має інвалідність, розмовляє іншою мовою чи має складні сімейні обставини. Я усвідомила, що їм потрібно надати більше можливостей для самовираження, можливо, іншими способами, ніж решті дітей у групі. Йдеться не лише про те, щоб дати дітям висловитися, а про те, щоб кожна дитина була почутою. Це змусило мене сповільнитися і приділяти їм більше уваги. Так, це може бути трохи обтяжливо – бо означає зміну рутини, переосмислення того, як ми ставимо питання, спостереження за собою – чи справді надаємо можливості для різних способів відповіді. Це може вимагати додаткового часу та зусиль. Але коли ми вбудовуємо цю гнучкість у нашу практику, ми демонструємо дітям, що їхній внесок важливий, незалежно від того, як вони його висловлюють. Звісно, участь в ухваленні рішень не означає передачу дітям повного контролю. Йдеться про побудову шанобливого партнерства, де думки дітей допомагають формувати те, що відбувається довкола в групі. Іноді це весело, іноді — складно. Але з часом я стала розцінювати ці виклики і завдання, як можливості для зміцнення довіри, розуміння і зв’язку. Найбільше мене вразило те, як насправді багато з нас — вихователів, учителів, батьків, опікунів — уже реалізовують ці ідеї, не усвідомлюючи того. Однак дефініції і назви важливі. Якщо ми розуміємо, що робимо, це перетворюємо практику на більш цілеспрямовану, інклюзивну і, зрештою, більш значущу. Участь у проєкті TOY for Participation допомогла мені продовжувати вчитися, вивчати практики дошкільної освіти з різних країн і контекстів. Ми, вихователі і вчителі, ділимося ідеями та досвідом про те, як зробити участь дітей в ухваленні рішень реальною, особливо для зовсім маленьких і тих, хто неактивний. Це не щось особливе чи додаткове; це один з виявів якісної дошкільної освіти. І коли діти зростають, знаючи, що їхні голоси цінують, вони стають дорослими, які поважають, слухають і взаємодіють зі світом довкола». В Україні програму TOY for Participation реалізовує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я». Майданчиком для реалізації новаторських ідей є Play Hub – ігровий центр у Києві. Тут вихователі та психологи з кінця року будуть використовувати отримані знання. Анонсувала початок реалізації програми в Україні Директорка МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» LHSI – під час засідання виконавчого комітету Play Hub, Ілони Єленєва. «Ми стали частиною широкого проєкту за фінансування Європейської Комісії. З фокусом дітей до змістовній участі до всіх процесів, які стосуються їх. Мова йде про забезпечення участі дітей у всіх процесах, зокрема виховних процесів. Як залучити дітей найменшого віку – як враховувати їх думку і погляди, на цьому буде сфокусована наша робота. Ми отримаємо певний посібник і будемо адаптовувати його на базі Play Hub. Я хочу подякувати вихователям нашого центру, які запропонували свій приклад залучення дітей та батьків у подоланні кризових ситуацій і – ми передали його нашим колегам в Нідерланди. Подивимось, як буде описаний наш приклад у посібнику». За минулий, 2024 рік, –відмінні показники роботи Play Hub. Зросла кількість відвідувачів. До ігрового центру приходять цілими родинами, і усіх – і дітей, і батьків задіюють у грі. «1203 батьків і опікунів прийшли за рік. – розповіла Ілона Єленєва. – Дуже багато дорослих приходять разом з дітьми. Ми розуміємо, що такі високі цифри демонструють труднощі з отриманням державної дошкільної освіти. Та ми пишаємось, що в наш центр приходять, зокрема, й татусі. Бо зазвичай в подібні центри закордоном, більше відвідують матері». TOY for Participation — це європейська ініціатива, яка співфінансується Європейською Комісією та кермується ICDI, що працює з партнерами у 8

Коли Олена приїхала до Києва з Нікополя, їй не було куди піти. Вагітна, виснажена і налякана, вона відмовлялася від медичної допомоги та уникала лікарів. Саме соціальна працівниця проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз» переконала її пройти обстеження. Результати виявили тяжку форму туберкульозу та інші небезпечні захворювання. Пологи були складними, дитину врятувати не вдалося. Але лікарям вдалося врятувати життя Олени. Сьогодні вона завершує лікування і поступово відновлює сили у безпечному просторі. Ця історія — про біль і втрату, але водночас і про те, як поруч можуть виявитися люди, які допомагають пережити найтемніші моменти. Читайте повну історію за посиланням. Проєкт реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки БФ «Альянс громадського здоров’я» у рамках гранту Глобального фонду, у співпраці з соціальними службами та закладами охорони здоров’я по всій Україні.

У розділі «Історії успіху» з’явилася нова надихаюча розповідь — історія Олександра, для якого життя підготувало випробування, але й подарувало шанс змінити все на краще. У публікації ви дізнаєтеся, як завдяки підтримці фахівців, наполегливості та вірі у власні сили Олександр зумів відкрити нові двері у своє майбутнє. Його шлях — це приклад того, що навіть після складних періодів можна знайти нові можливості, якщо не здаватися. Читайте історію у розділі “Історії” та надихайтеся прикладом тих, хто не боїться починати з чистого аркуша.

Понад 6400 осіб пройшли скринінг, 83 верифікованих випадків ТБ. За перші шість місяців 2025 року команда проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз» здійснила масштабну роботу у шести регіонах України — Вінницькій, Донецькій, Львівській та Чернівецькій областях, у Києві та Харкові. Мета проєкту — підвищення обізнаності, раннє виявлення та супровід людей, які можуть бути інфіковані на туберкульоз (ТБ). Основні результати за січень–червень 2025 року: 6428 осіб пройшли скринінгове анкетування на ознаки туберкульозу. 3215 клієнтів було направлено до медичних закладів для подальшого обстеження. Виявлено 83 випадків туберкульозу, включно з ХРТБ (хіміорезистентного туберкульозу). 3206 осіб отримали мотиваційні сертифікати за проходження діагностики. 61 клієнт отримав мотиваційний сертифікат  за початок лікування. Особливо високі результати виявлення ТБ спостерігалися у Львівській (45 випадків) та Харківській (20 випадків) областях, де проєкт активно працював із внутрішньо переміщеними особами, мешканцями прихистків та тимчасових центрів проживання. «Завдяки підтримці партнерів і активній роботі соціальних працівників та медичних команд, нам вдалося виявити десятки випадків ТБ на ранніх стадіях. Це не просто цифри — це збережені життя та крок до подолання епідемії», — коментують координатори проєкту. Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я (Alliance for Public Health).

У Львівській області до громад, які мають обмежений доступ до рентген-досліджень, нині виїжджають рентгеномобілі зі штучним інтелектом (ШІ) львівського Центру легеневого здоров’я (Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр). Цікаво, що українські громади обслуговує рентгенівській діагностичний комплекс «Indiascan» українського же виробництва — харківського  заводу рентгенівського обладнання. рентгеномобіль Центру легеневого здоровʼя (надано фотоархівом Центру) Ще у лютому 2024 року спеціалістки МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) під час моніторингу діяльності за проектом «Тобі слід знати про туберкульоз» у Львівській області спланували спільні зусилля з покращення виявлення туберкульозу серед ВПО — мешканців прихистків та інших закладів тимчасового розміщення, наприклад, центр «ЯМаріуполь». Залучили до співпраці нових партнерів — представників притулків для ВПО. Адже комплекс «Indiascan» призначений для цифрової скринінгової повноформатної рентгенографії грудної клітини з метою виявлення на ранній стадії туберкульозу, онкологічних та інших захворювань з отриманням зображення на моніторі, його цифровою обробкою та записом в пам’ять ПК у цифровому вигляді. Екіпаж з двох осіб, який не потребує лікаря-рентгенолога, може швидко та безпечно пересуватися на значні відстані, оперативно (за 15-20 хвилин) розгорнути кабінет та почати обстеження клієнтів. Причому пропускна властивість апарату — 50 осіб на годину. Є можливість отримані цифрові зображення передавати до шпитальної інформаційної системи (ГІС) для подальшої обробки та зберігання. Це, так би мовити, базові налаштування, які самі по собі зменшують витрати часу лікаря. Але інтегрування ШІ до програмного забезпечення дозволило ще більше оптимізувати цей процес. «ШІ скринінгує отримані результати й «видає» лікарям перелік тих знимків, на яких «підозрює» або чітко бачить небезпечні маркери. — Таким чином замість кількох годин лікар витратить півгодини на прийняття рішень». — говорить лікар-рентгенолог Центру легеневого здоров’я Назар Василенко. «У своїй діяльності в проєкті «Тобі слід знати про туберкульоз» LHSI не вперше задіяє цифрові технології. Ще 2018-2019 ми завозили коробки для лікування ТБ – DAT (digital adherence treatment technology) з метою промоції прихильності до лікування з використанням цифрових рішень. а тепер сприяємо обстеженню з використанням ШІ». — коментує директорка LHSI Ілона Єлєнєва. Загалом, у тому завдяки використанню рентгеномобіля, у Львівській області протягом першого півріччя 2025 року рентгенографією грудної клітини охоплено 1000 клієнтів і виявлено 49 випадків ТБ. Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я .

Варто усвідомити, чому так важливо прислухатися до дітей і як це надалі вплине на їхнє майбутнє Навіть якщо ви не застосовували термін «право вибору» для дитини або «залученість малюка» до прийняття рішень, ймовірно, вже застосовували цей принцип на практиці. Наприклад, якщо ви є батьком або матір’ю – то, напевне, пропонували своїй дитині обрати з кількох страв ту, яка до вподоби, або в разі, якщо ви вихователь, то надавали учням можливість обрати вид роботи у групі, якщо ж ви соціальний працівник, який консультує молодь щодо можливостей реалізації в майбутньому – то також втілюєте цю стратегію. Дорослий має визнати право вибору за дитиною і допомогти робити їй це усвідомлено і змістовно.   12 стаття Конвенції ООН за права дитини визнає право за нею «вільно висловлювати погляди з усіх питань, що стосуються дитини, а її поглядам приділяється належна увага згідно її віку та зрілості». Відтак у дітей є право бути почутими та брати участь в ухваленні рішень, які впливають на їхнє життя. І йдеться тут не лише про те, аби спитати в дитини її думку – чи хоче вона на обід суп чи борщ. Ідеться про створення простору і умов, в яких вона може ухвалювати відповідальні рішення для її віку та здібностей. В такому місці думка дитини буде сприйматися серйозно, у цьому середовищі вона побачить на власні очі результат своїх рішень. Такі моделі, як «Сходи участі» Харта та «Структура участі» Ланді, допомагають розрізняти ступінь залученності дитини від маніпуляції та створення видимості залученності до  справді змістовної взаємодії, коли дорослі співпрацють з дітьми як з рівноцінними партнерами³. ФОТО З PLAY HUB У КИЄВІ У ранньому дитинстві участь у прийнятті рішень може виглядати, як вибір малюками книжок для читання або ігор в групі. Діти реалізовуються через рух, мистецство і невербальні сигнали і коли ми прислухаємося до них, то вибудовуємо довіру, єдність і спільну позицію. Дослідження виявляють ­- участь дітей в ухваленні рішень зміцнює їхній когнітивний розвиток, емоційній стан та соціальні навички. Вони стають впевненішими, стійкішими та здатними критично мислити⁶. Участь в прийнятті рішень також захищає дітей, допомагаючи їм частіше і краще пояснювати і висловлювати власні занепокоєння, готує їх до активної громадянської позиції, навчає повазі, співпраці та спільній відповідальності⁷.   Інклюзія та рівність мають значення Хоча участь, як і висловлювання власних поглядів є правом усіх дітей, не всі вони користуються рівними можливостями для реалізації. Діти з інвалідністю або з малозабезпечених сімей, діти  з родин мігрантів або представників національних меншин зіштовхуются із системними бар’єрами, через які їхній голос решта людей не чують. Традиційні методи залучення можуть ненавмисно виключати тих, хто не використовує, наприклад, вербальну мову або хто живе в родинах уразливих соціальних груп. Інклюзія насправді це більше, ніж просто добрі наміри. Це явище означає використання засобів комунікації, таких як візуальні посібники, мова жестів та методи, засновані на грі. Вона означає створення безпечних просторів, у яких діти відчувають повагу, де визнаються їхні культурні або фізіологічні особливості. Участь має бути адаптована до етапу розвитку, здібностей та життєвого досвіду дитини⁹. Наприклад, дослідження показують, що гра, розповідь історій та творче самовираження є потужними інструментами для підтримки дітей з уразливих категорій або найменшої вікової групи і залучають їх до змістовної участі¹⁰. Так само проєкти, які включають дітей з сімей біженців, є найефективнішими, коли вони використовують культурнорелевантні, багатомовні підходи та ті, які враховують травматичний досвід¹¹. Передумовою справжньої залученості та розвитку здібностей в дітей в ухваленні рішень, є створення середовища, де кожен з них, а не лише найвиразніший чи найвпевненіший у собі, може ділитися своїми поглядами та формувати свій світ. Саме  таким чином забезпечується рівне ставлення до усіх дітей на практиці ФОТО З PLAY HUB У КИЄВІ Спільна відповідальність Дорослі відіграють життєвоважливу роль. Участь не означає змусити дітей самостійно приймати всі рішення. Навпаки, це турботливе керуваня ними, пропонуючи простір для розвитку. Багато дорослих так діють інстинктивно. Але коли до участі дітей і визнанні їхнього права на власну думку підходять усвідомлено та структуровано, від цього виграють не тільки діти але й суспільство в цілому¹². Незалежно від того, чи працюєте ви в освіті, охороні здоров’я, соціальному секторі або в політиці, визнання права дітей на власні погляди  та їх залучення допомагає створити більш справедливе та інклюзивне середовище. Участь — це не щось зайве, це спосіб роботи, який поважає права дітей та збагачує досвід кожного. Команда МГО Соціальні ініціативи з охорони праці та здоровʼя з 2016 року досліджує та сприяє реалізації права на власні погляди дітей різного віку в Україні. З нашими виданнями 2016 року  по цій темі ви можете ознайомитися за посиланням https://lhsi.org.ua/doc/Психосоціальний_розвиток_дітей_та_молоді.pdf З 2025 року ми плануємо дослідити яким чином право на власні погляди може бути реалізоване дітьми найменшого віку – 0 -10 років. Разом з командою наших фахівців, які працюють у дитячому просторі з розвитку для найменших дітей  PlayHub, що розташований у м Києві на Дарниці  діти віком до 10 років будуть вчитися ухвалювати рішення спільно з дорослими за проєктом TOY for Participation, Він втілюється МГО Соціальні ініціативи з охорони праці та здоровʼя у партнерстві з нашими голландськими коллегами  ICDI (International Child Development Initiatives) та ще 9тьма іншими організаціями з ріхних країн ЄС та співфінансується Європейською Комісією (Європейська виконавча агенція з освіти та культури – EACEA, CERV-2024-CHILD) Детальніше з роботою дитячого ігрового центру Play Hub можна ознайомитися за посиланням  Хочете дізнатися більше? Ми рекомендуємо літературу: Кларк і Мосс, «Слухаючи маленьких дітей: Мозаїчний підхід» (2011) Listening to Young Children: The Mosaic Approach – Clark & Moss (2011) Х. Шир. «Шляхи до участі»  (2001) Pathways to Participation – Shier (2001) Коррейя та ін. «Участь дітей у дошкільній освіті» (2021) Children’s Participation in Early Childhood Education – Correia et al. (2021 Персі-Сміт і Томас Посібник з участі дітей та молоді (2010) Handbook of Children and Young People’s Participation – Percy-Smith & Thomas (2010) Інструментарій та таблиця порад щодо залучення дітей від народження до 5 років до участі в процесі прийняття рішень – Hub na nÓg та DCEDIY (2024) Toolkit and Tip Sheet for including children from birth to 5 years in participation in decision-making – Hub na nÓg and DCEDIY Про TOY for Participation TOY for Participation – це європейська ініціатива, яка фінансується Європейською Комісією та очолюється ICDI. Вона співпрацює з партнерами з 8 інших країн для просування права дітей молодшого віку на участь. Разом ми охопили понад 40 000 дітей та сімей через понад 40

На сайті опубліковано дослідження «Гендерні особливості кібернасильства щодо дітей різного віку в Україні», підготовленого в рамках проекту «CyberSafeGirls: Забезпечення цифрової безпеки українських дівчат», який реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за фінансової підтримки Міністерства Закордонних Справ Нідерландів.

Маленька білявка Мія, тримаючись за руку своєї мами, вирушає у світ пригод. І знаходить вона їх у ігровому центрі PlayHub, В цьому просторі вона не лише грається, а й ухвалює важливі для себе рішення, вчиться спілкуватися з дітьми і дорослими і здобуває навички, які знадобляться їй у дорослому житті. І про усе це можна почитати у книзі. “Мія вирушає з мамою на пошук пригод” – видання для найменших, опубліковане українською мовою МГО “Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я” LHSI у партнерстві з ICDI (Нідерланди). Книжка з’явилась в київському Playhub, куди діти, зокрема, з родин ВПО приходять гратись і вчитися. Тепер вони разом з Мією зможуть відкрити для себе світ, в якому їх поважають і до них прислухаються. У цьому просторі наразі діє проект TOY for participation, під час якого діти навчаються ухвалювати рішення і обирати. Про важливість права вибору йдеться і в книжці про Мію. Її автори спеціалізуються на допомозі дітям. Текст написала Паз Хойссер Феррес – клінічна психологиня із Чилі. Вона якось зізналась, що головна її мета – викликати посмішку в дітей. Паз багато подорожує і працює з малюками. Провела дослідження в 2024 року в Утрехтському університеті щодо впливу ігрових центрів на дітей, які їх відвідують з родинами. Паз визначила, що простори, подібні до PlayHub в Києві розширюють доступ до високоякісного інклюзивного і міжкультурного ігрового навчання для дітей молодшого віку; покращують досвід переходу вразливих дітей до школи; підвищують довіру між сім’ями різного культурного та етнічного походження; посилюють міжгалузеву співпрацю; допомагають дітям зцілитися від травм війни. Малюнки у виданні створила теж дослідниця – Емілі Оксенаар, яка займається питанням молоді та добробуту громади. А ще вона чудово малює і дуже любить цю справу.

Історія Олександра — це не лише про падіння. Вона про те, як людина може зникнути з карти світу й повернутись назад. Олександр переїхав з Вінниччини до Одеси, будував звичайне життя: робота, спорт, кохання. Та коли зрада перекреслила плани, він опинився без житла, без підтримки, без майбутнього. Зневіра затягла його в компанію безпритульних, а потім — у пастку наркотичної залежності. Два роки мов у тумані. Відчай, холод, підвали, хвороби. Коли з’явився кашель, Олександр уже не мав сил звертатися по допомогу. Але організм сигналив. Після втрати свідомості — «швидка», лікарня, рідна бабуся. І діагноз: туберкульоз. Сьогодні Олександр проходить лікування. Історія його падіння —  також історія повернення. Через біль, хворобу, розпач — до себе. Часом перший крок до зцілення — це просто шанс бути почутим… (вся історія – лінком)