facebook
twitter
youtube
mail
+38 044 290 29 10
+38 044 290 29 19

Історія успіху в житті Святослава з м. Лисичанська в проєкті "Тобі слід знати про туберкульоз!"

Моє імʼя - Святослав. Мені 46 років. Про те, що таке туберкульоз, я знаю з особистого досвіду. Так склалося, що моє життя круто змінилося в гіршу сторону. Із роботою не склалося: підприємство, на якому я відпрацював більше 20 років, закрилося, довелося встати на облік до центру зайнятості. Призначеної допомоги насилу вистачало на оплату комунальних послуг, а треба було ще годувати сім'ю. Знайти нову роботу з гідною зарплатою в нашому місті було складно, скрізь були потрібні молоді і сильні люди з вищою освітою, а мій диплом училища і вік відкривали мені дорогу тільки у вантажники або йти сторожем. Нестача фінансів стала призводити до сварок і скандалів в сім'ї. І тут я зробив ще одну помилку - став знімати стрес алкоголем. Одного разу уранці, коли повернувся додому після чергового загулу, я побачив свої речі перед закритими дверима, де дружина змінила замки. Я не став нічого запитувати, просто мовчки пішов. Декілька місяців я жив то у друзів, то на вулиці. З'явилися нові "друзі" - товариші по чарці.

Дійшло до того, що я почав жебрачити біля супермаркетів, вечорами пив. На свій зовнішній вигляд і стан здоров'я увагу не звертав, а затяжний, безперервний кашель списував на застуду. Я розумів, що моє життя закінчено, що треба просто дочекатися останнього дня. Тому, коли до мене підійшов на вулиці чоловік і став ставити питання: "Як Ви себе почуваєте? Як довго Ви кашляєте? Коли востаннє Ви зверталися до лікаря?», я, навіть, відразу не зрозумів, що він від мене хоче. Спілкування не склалося, я розвернувся і пішов.

Наступного дня ця людина підійшла знову. Десь у глибині душі я згадав правила ввічливості, закладені з дитинства, і відповів на його питання. Він узяв мені склянку чаю, проігнорувавши моє прохання про "маленьку", і став розпитувати про моє життя. Я розповів йому свою історію. Сергій, так звали мого рятівника, виявився соціальним працівником Центру соціальних служб. Він протягнув мені маленьку брошуру з питаннями і попросив відмітити в ній симптоми, які мене турбували. Проаналізувавши відповіді, він порадив мені звернутися до лікаря і пройти обстеження, оскільки за усіма ознаками у мене спостерігався туберкульоз. Сергій пояснив, що туберкульоз виліковний, важливо своєчасно почати і повністю пройти лікування. Пізніше я дізнався, що Сергій працював в проєкті «Тобі слід знати про туберкульоз!», який впроваджується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» три роки в Луганській області за підтримки МБФ «Альянс Громадського здоров’я».

Тим січневим днем я йшов у лікарню без занепокоєння: у той момент мені було абсолютно все одно, що стане зі мною, моїм життям. Здача мокроти і рентген були позаду, залишалося дочекатися результатів. І діагноз був підтверджений - туберкульоз. Мені призначили лікування, запропонували лягти в клініку. Я погодився, але не стільки для лікування, а для того, щоб провести зимові місяці в теплі.

Почалася терапія, яка протікала дуже важко. Мій шлунок, що звик до мізерних порцій несвіжої їжі і алкоголю, дуже важко сприймав сильнодіючі препарати. Мене постійно рвало і нудило, крутилася голова. У найважчі моменти я починав шкодувати, що погодився на лікування, а не просто помер на вулиці. Але потім наставало полегшення, і в такі моменти в серці спалахував вогник надії.

Через декілька тижнів мене зателефонував Сергій. Він розпитував, як проходить лікування, як я себе почуваю, про що думаю і мрію. Ми розмовляли, і в цих бесідах я черпав сили, на багато речей починав дивитися іншими очима. Одного разу я сказав, що найбільше в житті мені хочеться вибачитися у своєї дружини і дітей за те, що їх батько і чоловік виявився таким слабаком. А наступного дня на порозі моєї палати з'явилася моя улюблена дружина. Як описати радість цієї зустрічі і усю гамму пережитих нами почуттів?! Чи потрібно говорити, що, коли важке лікування добігло кінця і мене стали готувати до виписки, питання, куди йти - вже не стояв. Я повертався додому, в сім'ю.

Позаду було півроку складного лікування, попереду - ще декілька місяців домашнього лікування. Але я знав, що впораюся, адже тепер у мене була підтримка і опора - мої рідні і близькі, які змогли повірити в мене. У листопаді я отримав остаточні результати - я був здоровий! Яке це щастя, дихати повними грудьми і знати, що твоєму здоров'ю більше нічого не погрожує!!!

Я до кінця життя буду вдячний Сергію, що він не пройшов повз мене у той момент, коли я опустився на саме дно життя, і допоміг мені. Я вдячний моїй дружині і дітям, що вони дали мені другий шанс і підтримали мене. Я вдячний проєктам, що впроваджуються в країні для допомоги населенню в складні часи.

Я знаю, що знайду хорошу роботу, остаточно відновлю сили і в моє життя знову повернуться радість, щастя і упевненість в майбутньому.

З січня 2020 року по теперішній час зусиллями 20 соціальних працівників в рамках проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз!» в Луганській області  проскринінговано щодо симптомів ТБ  17286 осіб. 65 випадків виявлено та супроводжено до лікарів на лікування.

МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я»
+38 044 290 29 10
+38 044 290 29 19
Всі матеріали на сайті захищені
згідно законодавства України