Міжнародна громадська організація «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) провела тренінг «Підхід TOY4Participation. Практики участі дітей: від Конвенції ООН про права дитини до щоденної роботи».
Захід зібрав фахівців дошкільної та неформальної освіти, реабілітаційних центрів і громадських організацій, які шукають сучасні, партнерські та чутливі підходи до взаємодії з дітьми. Для LHSI цей тренінг став черговим кроком у розвитку експертності у сфері раннього дитинства та поширенні практик, що посилюють роль дитини як активного учасника освітнього процесу.

Від сумнівів до переосмислення ролі дитини

Тренерки Олена Чуйко та Маргарита Котяш відзначають, що початкова реакція учасників на ідею участі дітей у прийнятті рішень була обережною — а подекуди й скептичною.

Поширене питання — «На який вік це розраховано?» — виявляло традиційне уявлення, що право голосу дитини починається лише у шкільні роки, а не в ранньому дитинстві.

«Було багато сумнівів і навіть скептицизму: “Невже маленька дитина може впливати на рішення, тим більше — на рівні закладу?”», — пригадує тренерка Олена Чуйко.

Саме тому важливою частиною тренінгу стало пояснення, що участь у ранньому віці — не про перекладання відповідальності на дитину, а про зміну підходу дорослого, його стилю комунікації та поваги до ініціативи дитини.

«Участь» крок за кроком: практики LHSI

Освоєння підходу відбувалося поступово — через вправи, роботу з кейсами та глибоку групову рефлексію.
Тренерки будували процес так, щоб кожна активність відкривала нову грань розуміння участі.

Особливо трансформаційною стала робота зі «сходинками участі» Роджера Харта, де учасники аналізували ситуації та визначали рівень залучення дитини, буквально «стаючи» на відповідну сходинку. Ця вправа стала поворотною в переосмисленні самого поняття участі.

Високий інтерес викликали й інші практики, запропоновані тренерками LHSI:

• використання казкотерапії як інструменту прояву ініціативи дитини;
• рольові та кейсові вправи з різними віковими групами (0–2, 3–6, 7–10 років);
• аналіз поведінкових патернів дорослого через спільну рефлексію.

Особливо тепло учасники відгукувалися про вправу «Привітання», яку презентувала тренерка Маргарита Котяш:

«Проста, але дуже ефективна вправа. Дитина самостійно обирає, як привітатися з вихователем — і з перших хвилин отримує відчуття вибору, поваги й автономії».

Від навчання — до пілотних ініціатив

Третій день тренінгу був присвячений проєктуванню власних пілотних практик.
Під супроводом тренерок учасники:

• формулювали мету та очікувані результати,
• визначали відповідальних,
• адаптували інструменти до своїх закладів,
• проєктували впровадження в діяльнісній парадигмі.

Ідеї охоплювали широкий спектр: від приватних садочків до центрів реабілітації та неформальної освіти.

Усі дійшли спільного висновку: впровадження філософії участі дітей потребує командної роботи всього закладу та залучення батьків як партнерів. Це не разова активність, а системна зміна, що вимагає тривалого навчання, супроводу та підтримки.

Виклики війни та внутрішній опір

Окремий блок був присвячений роботі в умовах війни.
Тренерка Маргарита Котяш підкреслила, що військовий контекст підсилює емоційне виснаження, робить планування непередбачуваним і створює додаткові бар’єри.

Серед ключових викликів:

• хронічний стрес у дітей та дорослих;
• порушення рутин через повітряні тривоги;
• нестача безпечних просторів;
• зменшення кадрових ресурсів.

Попри це, учасники вже застосовують стратегії, які допомагають підтримувати участь: короткі практики, створення емоційно безпечного середовища, залучення батьків, адаптація інструментів до укриттів та онлайн-формату.

Водночас тренерки звернули увагу і на інший рівень опору — той, що пов’язаний зі зміною педагогічних переконань.
Перехід від авторитарної моделі до партнерської може викликати страх, побоювання хаосу або бажання «імітувати» участь без справжнього розуміння.

Саме тому впровадження участі — це не про інструменти, це про зміну ролі дорослого та переосмислення взаємодії з дитиною.

Тренінг підтвердив ключову роль LHSI у впровадженні сучасних підходів до взаємодії з дітьми та підтримці фахівців у їх професійному зростанні.
Організація послідовно розвиває експертність у сфері раннього дитинства та сприяє поширенню практик, що ґрунтуються на повазі, співпраці та визнанні голосу дитини.

Фахівці, які пройшли навчання, отримали не лише нові знання, а й практичні інструменти та супровід, що допоможе їм впроваджувати підхід участі у своїх закладах.

Захід отримав відгук і на міжнародному рівні — International Step by Step Association (ISSA) опублікувала про нього окремий матеріал. Ознайомитись з ним можна за посиланням: https://www.issa.nl/content/un-convention-to-everyday-practice-how-LHSI-shaping-new-vision-childrens-participation