Сергію було сорок, коли війна кинула його в пекло передової. Він втратив майже все: спокій, сили, відчуття безпеки й віру в те, що зможе повернутися до звичного життя. Спершу йому здавалося, що постійний кашель — лише наслідок лютневого морозу, снігу, чотирьох діб у пастці на передовій та безкінечного холоду, який пронизував до кісток. Втома, слабкість, неможливість встати з ліжка — усе це він списував на виснаження після бойових. Та й думки про те, що треба просто перетерпіти, не викликали підозри про серйозну хворобу.

Одного дня Сергій приїхав до Києва й прийшов до Київського міського центру соціальних служб, щоб отримати допомогу. Саме там, у межах проєкту, його зустріли, помітили виснажений вигляд, блідість і кашель, який не давав йому спокійно говорити. Соціальний працівник запропонував пройти тестування, організував обстеження — і саме тоді виявили туберкульоз.

Діагноз прозвучав як удар: туберкульоз

Сергій згадує, що в той момент ніби перестав чути світ навколо. Прийшли страх, сором і відчуття повної самотності. Він боявся не лише хвороби, а й людських поглядів. Йому здавалося, що тепер усі бачитимуть у ньому тільки діагноз. Побратими ставали настороженими, а ночами він лежав без сну, слухаючи власне важке дихання.

Лікування було довгим і виснажливим. Слабкість, постійний кашель, відсутність апетиту поступово підточували сили. Але найважчим виявилися не таблетки й процедури — а почуття сорому та ізоляції.

У цей період поруч із ним залишався соціальний працівник. Він не просто виконував свою роботу — він був людиною, яка не дозволила Сергію залишитися сам на сам зі страхом. Він терпляче пояснював, що туберкульоз лікується, допомагав зрозуміти процес лікування, говорив про побічні ефекти й про те, як важливо не здаватися.

Коли Сергій був на межі відчаю, соціальний працівник підтримував його морально, допомагав вирішувати практичні питання, шукав програми фінансової допомоги, пояснював, як говорити про хворобу з близькими та як убезпечити інших. Завдяки тому, що він пройшов повне обстеження, його підтримали сертифікатом. Але найголовніше — він повернув Сергію відчуття людської гідності.

«Лікування — це не покарання. Це шлях назад до життя», — повторював він.

І поступово Сергій почав у це вірити.

Сьогодні лікування є успішним, і він почувається значно краще. З’явилися сили, повертається бажання жити й будувати плани на майбутнє. Та попереду ще довгий шлях — лікуватися йому до нового року. Але він знає: хворобу вдасться подолати.

Сергій безмежно вдячний за те, що існує такий проєкт і що туберкульоз вчасно виявили.

Пізніше Сергій сказав соціальному працівнику:

«Я думав, що мені потрібні лише ліки. Але насправді мені потрібна була людина, яка допоможе пройти цей шлях».

Наша організація робить усе, щоб люди не боялися тестуватися, щоб ми виявляли туберкульоз якомога раніше й супроводжували кожного пацієнта до повного одужання.

Туберкульоз виліковний. І поруч завжди є ті, хто допоможе не збитися зі шляху.

 

Піклуймося про себе та одне одного. Бо разом — сильніше. 💙

 

Про проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз»

Цей проєкт спрямований на активне виявлення нових випадків туберкульозу та хіміорезистентного туберкульозу (ХРТБ) серед уразливих груп населення — зокрема, колишніх ув’язнених і внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Він реалізується в Донецькій, Вінницькій, Львівській, Харківській, Чернівецькій областях та місті Києві.

Його мета — не просто діагностувати, а вчасно виявити хворобу, поки вона ще не забрала життя чи здоров’я. Завдяки проєкту люди отримують безкоштовне тестування, консультації, супровід соціальних працівників і скеровування до фахівців.

Проєкт реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки БФ «Альянс громадського здоров’я» у рамках гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, а також у співпраці з обласними та місцевими центрами соціальних служб і лікувально-профілактичними закладами різних рівнів.