Історії успіху

Кирил вперше прийшов до PlayHub разом із татом. Це була незвична ситуація, адже частіше дітей приводять мами або бабусі. Тато Кирила  — військовослужбовець. І хоча його служба не дозволяла постійно бути поруч із сином, кожну вільну хвилину він намагався присвятити дитині. Саме він наполіг на тому, щоб Кирилка почав відвідувати PlayHub, адже бачив, що синові потрібне нове середовище для розвитку та спілкування. Перші дні в Плей хабі Кирил — розумний, але був замкненим хлопчиком. Він майже не контактував із дітьми, не вступав у спільні ігри й завжди чекав підказки чи дозволу тата, перш ніж щось зробити. Було помітно, що він дуже прив’язаний до батька. І в моменти, коли тато мусив йти у справах, хлопчик ставав неспокійним і тривожним. Спілкуючись із татом, фахівці зрозуміли, що він хоче допомогти сину стати самостійнішим, навчитися долати труднощі й почуватися впевненіше серед однолітків. Однак через постійні відрядження він боявся, що не може дати Кирилкові стільки уваги, скільки хлопчику потрібно. Робота з Кирилом і його татом Психолог PlayHub розробив індивідуальний план підтримки, який включав: спільні активності для батька та сина — ігрові методики навчання, спільні завдання та творчі заняття, такі як партиципативне мистецтво, де обоє брали активну участь і працювали в команді. Це допомогло Кирилові і відчувати підтримку тата, а батькові — краще розуміти потреби сина; індивідуальні заняття з Кирилкою — навчання через гру, інтерактивні ігри, що допомагали йому проявляти ініціативу, розвивати комунікаційні навички та ставати більш самостійним; індивідуальні консультації з його батьком — зустрічі, під час яких обговорювали, як він може підтримувати розвиток сина, навіть перебуваючи на відстані. Перші зміни Через кілька тижнів відвідувань стало помітно, що Кирило почав розкриватися. Він уже не боявся підходити до інших дітей, став активнішим у колективних іграх. Спочатку він усе ще шукав поглядом тата, але дедалі частіше діяв самостійно. Коли батько знову їхав у відрядження, Кирил спочатку хвилювався, але тепер уже знав, що тато завжди повернеться, а також — в PlayHub на нього чекають друзі й цікаві заняття. Фахівці хабу також навчили Кирилу з татом підтримувати зв’язок через щоденні маленькі ритуали. Наприклад, хлопчик перед сном малював татові малюнок, а той надсилав йому голосове повідомлення. Через кілька місяців Кирил став значно впевненішим. Він почав сам проявляти ініціативу в іграх, охоче виконував творчі завдання, більше спілкувався з однолітками. Найголовніше — він навчився довіряти не лише татові, а й іншим дорослим у своєму оточенні. Його батько теж помітив зміни. Вони почали більше говорити про емоції, спільно планувати час, який можуть провести разом. Тато зрозумів, що навіть перебуваючи далеко, він може залишатися важливою частиною життя сина. Ця історія ще триває, але ми впевнені: Кирил вже зробив великий крок до того, щоб вирости самостійним, відкритим і впевненим у собі хлопчиком. І тато — головний приклад для нього в цьому.

Стрийський міський центр надання соціальних послуг Львівської області працює з МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) в проекті «Тобі слід знати про туберкульоз» з 2022 року. Від початку війни, завдяки розташуванню та швидкій самоорганізації соціальних працівників і населення, тут приймали багато українців, кого — на 1-2 дня для перепочинку з дороги, когось — на довше. Спочатку внутрішньо переселених осіб (ВПО) на постійному проживанні тут було понад 10 тисяч, потім 9, зараз стабільно 7,5. «Наразі ми маємо дуже багато контактів із ВПО, це є й діти, й сім’ї, й старші люди. — говорить Олександра Дум’як, соціальний працівник МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» проекту «Тобі слід знати про туберкульоз», а також — директор центру надання соціальних послуг. — Окрім скринінгу на туберкульоз (ТБ) і діагностичного обстеження, допомагаємо в інших питаннях: когось поселяємо, комусь рекомендуємо якісь послуги». Наприклад, родина з Дніпра: дідусь, син із дружиною та двоє дітей, які по приїзді одразу зареєструвались, як ВПО. Соціальні працівники LHSI консультували дорослих членів родини, в результаті вони пройшли діагностику щодо ТБ. Але на цьому робота не завершилась. Родину скерували до психолога центру соціальних послуг, щоби вони пропрацьовували психологічну травму в результаті війни. Допомогли отримати гуманітарну допомогу продуктами та засобами гігієни. Влаштували дітей в дошкільний навчальний заклад та школу. А батьки та дідусь працевлаштувались. І після ряду консультацій родина придбала житло та стали офіційними жителями громади. «Враховуючи співпрацю нашого центру соціальних послуг з LHSI, ми маємо змогу комплексно надавати послуги (ВПО). — зазначає Олександра Дум’як. — Цей проект дав нам можливість ширше розглянути внутрішньо переміщених осіб. Проект дуже стимулює і дає можливість залучати до різних сфер діяльності саме внутрішньо переміщених людей, які приїхали в чужі для них місця. Наприклад, завдяки нашому проекту, який впроваджується й у Львові, хтось дізнався, що ми акцентуємо увагу на ВПО, розповів громадській організації у Львові, а ті нам запропонували організувати центр громадського дозвілля 60+. Ми з ними потім співпрацювали — приходили та знайомилися, розповідали про проект, запрошували на діагностику, з’ясовували інші потреби». Соціальні працівники працюють і залучають всі свої знання. Як, наприклад, досвід Ізраїлю «Життя в часі війни», у них цей досвід називається «формування життєстійкості». І в спілкуванні з клієнтами проекту стосовно профілактики, скринінгу, діагностики туберкульозу вони роблять акцент саме на життєстійкість. Життєстійкість зараз дуже важлива, під час війни, коли багато стресів, коли люди сиділи в підвальних приміщеннях… Але це не просто суха подача інформації стосовно діагностики органів дихання, легеневої системи тощо. Як наголошує Олександра Дум’як: «Ми витягуємо з людей максимально інформації, щоби потім розширити сферу сприяння та допомоги цим людям та їх сім’ям. Є дуже гарні позитивні результати, є різні результати, є результати, які закінчуються на діагностиці, сертифікаті та на якійсь простій допомозі. Але є реальні ситуації, коли ми потім організовуємо таких людей до соціалізації, до життя та відроджуємо, тому що розуміємо, що життя на тому не закінчилося. Хоч і війна». Зараз завдяки проекту соціальні працівники знайшли багатодітну сім’ю, п’ятеро дітей, з них двоє старших — вже дорослі. Це родина з Запоріжжя, виїхали тільки зараз, коли безпосередньо втрапили під обстріл і одного з дітей було травмовано. Дитина перенесла 10 операцій, зараз в Стрию займаються підготовкою дитини до наступної операції, а соціальний центр шукає їй крісло колісне, щоби можна було пересуватися хоча би в помешканні. Також виявилося, що у них практично немає меблів. «Ми організували їй допомогу з меблями, домовилися з орендодавцями, що родині все коштуватиме набагато дешевше, за рахунок міста, допомогли оформити всі можливі виплати, знайшли донорів для компенсації оплат за комунальні послуги» — згадує пані Олександра. Інший випадок, коли жінка приїхала з сином. Син — аутист з серйозною затримкою розвитку та багатьма супутніми розладами. З нею – старенька мама, яка не може з ними жити через постійну доволі неадекватну рухливість дитини. Соціальні працівники проекту дізналися про цю сім’ю, звернулися до мами з тим, щоби вона пройшла діагностику з ТБ. Щоби вона мала змогу пройти це обстеження, організували послугу денного догляду для дитини, а також сеанс для мами у психолога. «Це перший раз від початку війни у мене на дві години забрали дитину і я випила кави та просто змогла поспілкуватися з людиною, сходити до лікаря. Бо 24/7 з дитиною — це дуже тяжко» — говорить жінка. Зараз хлопця пролікували в медичному центрі «Здоров’я», і він почав ходити на послугу денного догляду до центру життєстійкості. Тобто, якщо би цю родину не виявили соціальні працівники LHSI через проект «Тобі слід знати про туберкульоз», вони могли би залишитися десь в тіні та не отримати належної допомоги. Варто відзначити й чудову комунікацію соціальних працівників з сімейним лікарем. Були навіть такі випадки, коли він телефонував до центру соціальних послуг і питав, чи вони знають таких-то, мовляв, вони тільки приїхали та звернулися з сильним кашлем тощо. І соціальні працівники їхали просто до нього та працювали з людьми там. Так, співпраця з МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я», народжена проектом «Тобі слід знати про туберкульоз», призводить до різносторонньої допомоги людям, збагачує громаду та фахову компетентність соціальних працівників. Нагадаємо, що проект «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health. На фото: Соціальна працівниця Мар’яна Налапша організувала зустріч з жінками ВПО, після проходження ними скринінгу та потім флюорографії — «як організувати свій час і бути в ресурсі» Отримання гуманітарної допомоги від благодійних організацій Залучено ВПО до тренінгу щодо формування життєстійкості Залучено до майстер-класу з виготовлення прикрас Арт-терапія — малюють картини в Центрі надання соціальних послуг Арт терапія з жінками ВПО, чоловіки яких на війні Залучення ВПО до розпису пряників (перед Різдвом)

Проект «Живи без обмежень ІІ» в Добропіллі реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) у партнерстві з Донецьким обласним центром соціальних служб. Пані К., 1957 року народження, усе життя прожила в місті Добропілля. Її дім завжди був затишним прихистком, де вона виростила двох дітей і дочекалася онуків. Однак останні події порушили її спокій, залишивши глибокий слід у її душі. Одного вечора жінка знаходилась на кухні, як раптом пролунав різкий гуркіт, від якого здригнулася вся хата. Це був приліт дрону, що влучив у сусідній будинок. Вибухова хвиля вибила шибки в її домі. Пані К. впала на підлогу та затулила голову руками, приголомшена й налякана. На щастя, вона фізично не постраждала, але серцева тривога й шок залишилися з нею. Після тієї ночі життя жінки кардинально змінилося. Вона почала уникати гучних звуків, ставала нервовою від найменшого шуму. Їй часто снилися жахіття, в яких її переслідували вибухи, змушуючи знову і знову переживати той жахливий момент. Зрештою рідні переконали її звернутися до психолога. Пані К. звернулась до Добропільського міського центру соціальних служб із запитом відновлення психологічного стану, де під час першої розмови з психологом жінка розповідала свою історію, яка стала для неї тригером. Спеціалісти Центру активно співпрацюють із проектом «Живи без обмежень ІІ». Психолог зауважив, що під час розмови у жінки почали проявлятися симптоми стресу. Спеціаліст негайно стабілізував її стан за протоколом ISP (Intervention for Stabilization Protocol), що дозволило жінці повернутися до рівноваги. Психолог разом із пані К. розробили психосоціальний план, була проведена оцінка проблем та сприяння у задоволенні базових потреб. Також жінку скерували до Добропільського ЦПМСД для отримання консультації щодо її здоров’я. Пані К. почала відвідувати регулярні сеанси з психологом, де вперше змогла відкрито говорити про свій страх і біль. Психолог пояснив їй, що вона переживає посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і що це нормальна реакція на сильний стрес. Разом вони працювали за техніками заспокоєння, такими як дихальні вправи, м’язова релаксація, арт-терапія, робота над збереженням психологічного здоров’я, психологічної стійкості та оволодіння практичними навичками надання самодопомоги при тривогах та стресових реакціях. Також психолог сприяв у задоволенні виявлених потреб родини: отримання гуманітарної допомоги у вигляді продуктового та гігієнічного наборів, отримання грошової допомоги на утеплення та ремонт пошкодженого будинку. Завдяки підтримці спеціаліста та своїх дітей, жінка поволі відновлювалася і поступово поверталась до звичного життя. Вона почала проводити більше часу на свіжому повітрі, знову захопилася улюбленим хобі і навіть приєдналася до місцевої групи підтримки, де жінки мали можливість підтримувати одна одну та відвідувати майстер-класи. Але через постійні звуки повітряної тривоги та вибухи у місті, які почастішали, її неспокій став посилюватися. І задля безпеки себе та родини, отримавши інформацію щодо можливості безкоштовної евакуації з розселенням з міста Добропілля, родина пані К. виїхала до більш безпечного регіону України. Проект «Живи без обмежень ІІ» реалізується у партнерстві з Донецьким обласним центром соціальних служб, Харківським міським центром соціальних служб «Довіра» та Державною реабілітаційною установою «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Поділля». Проект реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки ПРООН у межах проекту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» та за фінансової підтримки уряду Японії.

У Слов’янську до фахівців центру соціальних служб проекту «Живи без обмежень ІІ», який реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я»  (LHSI), звернулася самотня літня жінка віку, пані Г., житло якої було повністю зруйновано внаслідок обстрілу, а майно згоріло. Жінка дивом вціліла, але була розгублена та налякана. Психолог одразу надав першу психологічну допомогу. А надалі використовував методики психологічної допомоги та заходи стабілізації психоемоційного стану — такі техніки як «Заземлення», «Дихання по квадрату», «Долоньки» тощо. Вдалося стабілізувати психоемоційний стан жінки, а завдяки колегам вирішити матеріально-побутові проблеми та знайти тимчасове помешкання. Але сталося непередбачуване: пані Г. отримала травмування — перелом шийки стегна. Жінка потрапила до лікарні. Робота продовжилась. Жінка знов була налякана та не мала сил протистояти викликами долі. На допомогу прийшли фахівці. Психолог працював на відновлення психоемоційного стану пані Г. та допоміг подолати панічні атаки і психосоматичні появи. Були також з’ясовані актуальні потреби пані Г. Фахівці сприяли в наданні гуманітарної допомоги (памперси, ходинки, матрац, продукти харчування). Затим фахівці посприяли у пошуку житла у більш безпечному місці та допомогли в реєстрації жінки, як внутрішньо переміщеної особи, сприяли в оформленні виплат ВПО. На зараз жінка евакуйована, але фахівці не лишають пані Г без допомоги та уваги. Проект «Живи без обмежень ІІ» реалізується у партнерстві з Донецьким обласним центром соціальних служб, Харківським міським центром соціальних служб «Довіра» та Державною реабілітаційною установою «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Поділля». Проект реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки ПРООН у межах проекту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» та за фінансової підтримки уряду Японії.

У Вінницький області в місті Бершадь соціальна працівниця та сімейна лікарка тісно працюють з МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) в проекті «Тобі слід знати про туберкульоз». На дошках оголошень біля лікарні та центру соціальних служб були розміщені запрошення пройти медичне обстеження з чітким вказанням адреси. Соціальний працівник і медик проводили скринінгові анкетування для виявлення людей, які потребують обстеження на туберкульоз, як із тими внутрішньо переміщеними сім’ями, які зверталися до центру соціальних служб для встановлення статусу дітей війни, так і з групами курсу «Самодопомога плюс», що проводив психолог центру. Більшість людей охоче надавали згоду, бо відповідально ставилися до свого здоров’я та здоров’я своїх дітей. Після проведення скринінгу люди направлялися до медичного працівника та, за необхідності, проходили медичне обстеження. Але були й такі сім’ї, які неохоче йшли на контакт. Соціальний та медичний працівники спільними зусиллями намагались переконати в необхідності скринінгу та обстеження необхідно для з’ясування їх стану здоров’я та їх дітей. Зокрема, було виявлено внутрішньо переміщену родину з Харківської області, яка також опинилась у складних життєвих обставинах, а батьки ще й систематично вживали спиртні напої. Після першого ж знайомства в центрі соціальних служб чоловік пройшов анкетування, під час якого були зафіксовані погане самопочуття, кашель і висока температура. Всі члени родини пройшли скринінг і надали згоду на обстеження (рентген, дослідження мокротиння методом GeneXpert). Після обстеження Олександру було встановлено діагноз – туберкульоз і призначено лікування. Але наступного дня чоловік загинув під час купання у водоймі в стані алкогольного сп’яніння. У дружини та дітей туберкульоз не виявили. Родині надали мотиваційні набори. Після смерті чоловіка дружина продовжила вживати спиртні напої та вела бродяжницький спосіб життя, залишала дітей без нагляду та не займалася їх вихованням. Діти стали багато часу проводити на вулиці, вживати енергетичні напої та палити електронні цигарки. Інколи попадалися на дрібних крадіжках. Тому рішенням комісії захисту прав дітей вони були скеровані до реабілітаційного закладу. Оскільки мати вела асоціальний спосіб життя, тісно спілкувалась з безхатьками та особами, які нещодавно звільнились із місць позбавлення волі, їй було запропоновано пройти обстеження на наявність туберкульозу. На жаль, виявити місце проживання жінки не вдалось, оскільки вона відмовляється спілкуватись із надавачами соціальних послуг: регулярно змінює місце проживання, не відповідає на телефонні дзвінки та на смс повідомлення. Нещодавно стало відомо, що жінка повернулася до свого початкового місця проживання. Катерина після повернення вийшла на зв’язок із працівниками проекту та на їх наполегливе прохання, пообіцяла пройти повторне обстеження за місцем проживання. За деякий час при спілкуванні з її далекою родичкою з’ясувалось, що жінка таки пройшла обстеження з негативним результатом. Тішить те, що діти знаходяться під медико-соціальним супроводом, мають там потрібну підтримку та допомогу. А медичні та соціальні працівники продовжують працювати з найбільш вразливими категоріями населення й формувати у них бажання вчасно проходити профілактичні огляди та відповідально ставитися до свого здоров’я та здоров’я своїх родин. ______________________ Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health  

Попри війну МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) та регіональні координатори продовжують реалізацію проекту «Тобі слід знати про туберкульоз». Небезпека не зупиняє наших партнерів — соціальні центри та медичні заклади в регіонах, вони продовжують здійснювати скринінг на симптоми туберкульозу та соціальний супровід на діагностику туберкульозу при кожній можливості. Наприклад, Донецька область — одна з найнебезпечніших зараз, адже, крім обстрілів, досить близько тривають активні бойові дії. У той же час тут багато внутрішніх переселенців, тих, хто вибрався з найнебезпечніших місць у сусідні громади, де хоч трохи спокійніше. Й тут також триває реалізація проекту «Тобі слід знати про туберкульоз». У Добропіллі працює невелика, але стійка команда проекту: Ганна Агішева директор Добропільського міського центру соціальних служб, соціальна працівниця того ж центру Олена Зіва та сімейний лікар Ірина Козенятко. «У зв’язку з тим, що місто Добропілля є одним із найвіддаленіших міст Донецької області від зони бойових дій, обстановка у місті є відносно безпечнішою. Тут залишається багато місцевих жителів і зростає кількість внутрішніх переселенців, які потребують підтримки та соціальних послуг», — зазначає Ганна Агішева. У місті продовжують функціонувати в штатному режимі підприємства та установи, в тому числі і соціального напрямку, лікарні, розширюється торговельна сфера, не зупиняє своє функціонування гуманітарний штаб. І тому Добропілля дуже вигідне для проживання ВПО і всього населення міста. Зрозуміло, важливою є не лише фізична безпека, а й ментальне здоров’я людей. Як команда, яка щодня працює з людьми, що опинилися у складних життєвих обставинах, підтримує себе? Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» торкається чутливих тем, а постійне збільшення кількості населення, що потребує допомоги, може виснажувати особисті ресурси. «Кожен член команди має свій спосіб подолання стресу та негативних емоцій,— коментує Ганна Агішева. — Також наша команда бере участь у різних тренінгах щодо психологічної підтримки та ментального здоров’я. Завдяки досвіду фахівців та постійного підвищення компетентності й обізнаності в різних сферах, ми можемо підтримувати як один одного, так і отримувачів послуг, а також перенаправляти їх до профільних спеціалістів». «Скажу більше, — додає Ганна Агішева. — Завдяки тому, що фахівці команди мають багаторічний досвід у сфері соціальної діяльності і вже придбали відповідний авторитет та мають навички спілкування серед різних верств населення, в тому числі і осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, у більшості випадків спілкування відбувається без конфліктів». У цьому році кількість фахівців команди міста Добропілля зменшилась, але робота продовжується. Фахівці реалізують усі поставлені завдання. У 2023 році в Донецькій області було проскринінговано 16000 осіб на симптоми туберкульозу, у тому числі 1600 дітей, з них 5819 отримали діагностичні послуги. У 25 осіб було виявлено туберкульоз та передано під медико-соціальний супровід, у 174 дітей виявлено ЛТБІ, які були взяті під соціальний супровід та успішно завершили профілактичне лікування. У 2024 році фінансування Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією суттєво зменшилося. Однак соціальні працівники змогли охопити скринінговим анкетуванням на симптоми туберкульозу понад 500 осіб, а 226 внутрішньо переміщених осіб (ВПО) були обстежені на наявність активного захворювання. Світлана Гусєва, програмна спеціалістка проекту з МГО «Соціальні ініціативи з охорони та здоров’я», зазначає, що через інтенсивні обстріли людям важко виїжджати з міста, що ускладнює їхні можливості пройти додаткове обстеження або отримати консультацію фтизіатра в Краматорську. Обмежене пересування по області також ускладнює доступ до обстежень і доставку вакцин БЦЖ. Війна негативно впливає на зусилля громади у боротьбі з туберкульозом, Проте незважаючи на ці труднощі, команда МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» продовжує підтримувати регіон. Ми тримаємося!»

У лютому 2024 року спеціалістки LHSI під час моніторингу діяльності за проектом «Тобі слід знати про туберкульоз» у Львівській області спланували спільні зусилля з покращення виявлення туберкульозу серед ВПО — мешканців прихистків та інших закладів тимчасового розміщення. Залучили до співпраці нових партнерів — представників притулків для ВПО. Вже у квітні Центр легеневого здоров’я надав для проведення обстеження ВПО два мобільних Кабінети медичної рентгендіагностики, фахівці Львівського обласного центру соціальних служб, які залучені до реалізації проекту «Тобі слід знати про туберкульоз» у Львівському районі, проводили скринінгове опитування на визначення симптомів туберкульозу серед ВПО та у разі позитивного результату скеровували клієнтів до лікаря-фтизіатра, який проводив консультування та направляв на обстеження. Цього разу акція стосувалась внутрішньо переміщених, які проживають у прихистках для ВПО: Центр «ЯМаріуполь», прихисток «Твоя опора» та Відділення центру соціально-психологічної допомоги Львівського обласного центру соціальних служб. Після отримання результатів кожен клієнт ВПО також отримав заохочення у вигляді мотиваційного сертифікату на покупку засобів гігієни або продуктів харчування. А наприкінці травня соціальні працівники знову завітали до прихистку для ВПО — Центр «ЯМаріуполь» з Кабінетом медичної рентгендіагностики. В результаті за результатами перших чотирьох місяців року у Львівській області скринінговим анкетуванням було охоплено 1409 осіб, до медичного закладу щодо діагностики звернулося 639 осіб, а мотиваційні сертифікати отримали 145 осіб. За цей період виявлено та верифіковано 1 випадок туберкульозу (ТБ). __________________________ Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» впроваджується LHSI з 2018 року за кошти The Global Fund через Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health.

Нерідко соціальним працівникам доводиться не лише працювати з тими, хто звертається за певними послугами до центрів соціальних служб, але й самим знаходити сім’ї, які потребують допомоги. Так, до Селидівського центру соціальних служб надійшла інформація про жінку з малолітньою дитиною, яка безвідповідально ставиться до виконання батьківських обов’язків. При відвідуванні родини фахівцями із соціальної роботи з’ясувалось, що жінка має статус одинокої матері, не працює, зловживає спиртними напоями. Умови проживання родини незадовільні, матеріальне забезпечення сім’ї — на низькому рівні, тому дитина повноцінно не харчувалась. Також мати постійно кашляла та мала хворобливий вигляд. При відвідуванні центру жінці було запропоновано пройти скринінгове анкетування на туберкульоз. За результатами позитивного скринінгу надавачем соціальних послуг було проведено мотиваційне консультування щодо необхідності проходження обстеження. Одночасне інформаційне консультування щодо профілактики туберкульозу у дитини мотивувало матір пройти обстеження для себе та дитини в ЗОЗ. Декларації з сімейним лікарем у матері і дитини були, тому відразу було призначено необхідний обсяг обстежень. Мати пройшла рентгенографічне обстеження легенів та мікроскопічне дослідження мокроти, дитині провели туберкулінову пробу. У матері виявили залишкові явища після перенесеної пневмонії, у дитини — ЛТІ. Родина була взята під соціальний супровід, соціальний працівник надав мотиваційний набір, сприяв отриманню гуманітарної допомоги продуктами, одягом, взуттям. Психологічна підтримка, яку родина отримувала від надавача соціальних послуг проекту «Тобі слід знати про туберкульоз», допомогла родині витримати весь піврічний період лікування, не переривати курс. Наполеглива профілактична робота з сім’єю сприяла свідомому виконанню призначень лікарів і дотриманню відновлювального режиму для дитини. А протягом супроводу матері допомогли працевлаштуватись. А повторна туберкулінова проба після завершення лікування ЛТІ у дитини була негативною. Отже, супровід завершений з позитивним результатом.

До Центру надання допомоги постраждалим від насильства міста Харкова звернулася за допомогою дуже занепокоєна Ірина, жінка 54 років. Вони зі співмешканцем переїхали до Харкова із міста Куп’янська. Вона повідомила, що проживає в Харкові в квартирі, де їм зі співмешканцем дозволила тимчасово пожити подруга, яка переїхала за кордон. Ірина розповіла, що співмешканець вчиняє фізичне та психологічне насильство стосовно неї. Також, вона розповіла, що такі відносини сталися від початку повномасштабного вторгнення в Україну та їх вимушеного переїзду. Зі слів жінки, вони довгий час проводили в сирому погребі. Коли фахівці з’ясовували потреби Ірини, вона розповіла, що останнім часом її дуже непокоять болі у грудній клітці, що вона має ускладнене дихання та кашель, постійно втомлюється. У ході консультації виявилося, що жінка не укладала декларацію з сімейним лікарем, бо вона не вірить у новації та медичну реформу, не має доступної інформації, як здійснити процедуру її укладення, а флюорографію вона взагалі не пам’ятала, коли проходила. Згідно заявлених скарг на здоров’я соціальна працівниця, в рамках реалізації проекту «Тобі слід знати про туберкульоз» провела скринінг і розуміла, що у Ірини є симптоми, які можуть свідчити про існування у неї форми туберкульозу. Фахівчиня пояснила Ірині, що вкрай важливо найшвидше забезпечити безперервний доступ до профілактики, діагностики та лікування туберкульозу, а в неї є всі можливі симптоми цієї хвороби. Жінку було скеровано до медичного закладу, де вона пройшла обслідування, а після встановлення діагнозу — ТБ, лікування й лікування, яке на сьогодні вже вдало завершилось. Так небайдужість, уважність і переконливість соціальної працівниці зберегли ще одне життя. _______________________________ Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я.

Ми добре пам’ятаємо минулорічну історію сімей з Маріуполя, які розпочали лікування, але через відкрите вторгнення росії та необхідність рятуватися від окупації, змушені були припинити. Проте, завдяки злагодженій співпраці соціальних працівників проекту, з 46 сімей, які перебували під соціальним супроводом в маріупольському регіоні, 33 сім’ї з дітьми були знайдені, взяті під соціальний супровід іншими фахівцями проекту. І всі, кому потрібно було продовжити лікування, змогли його пройти та завершити. Цього року подібна ситуація повторилась із сім’ями, які різними шляхами евакуювалися з Бахмуту. Адже в Дніпрі з січня працює хаб «З Бахмутом у серці», в якому евакуйовані бахмутці можуть не лише зробити скринінг та отримати консультування соціальних працівників щодо подальших кроків у випадку підозри на туберкульоз або латентну туберкульозну інфекцію, але й пройти подальше медичне обстеження та, при потребі, отримати лікування у лікарів Бахмуту в одній з лікарень Дніпра. Саме цим соціальним працівникам і медикам вдалось не лише відновити зв’язок із родинами дітей, які мали діагноз «латентна туберкульозна інфекція» та проходили курс профілактичного лікування в Бахмуті. Вони всі змушені були через активні бойові лії евакуюватись з міста-фортеці до інших міст Донецької області. Соціальні працівники хабу разом із медиками допомогли 21 дитині отримати консультацію у ЗОЗ на новому місці та успішно завершити курс профілактичного лікування. На жаль, зв’язок із 15 іншими дітьми, які перебували під соціальним супроводом і розпочали лікування на момент евакуації, поки що встановити не вдалось. А дехто з клієнтів здавався загубленим, але знайшовся сам, завдяки хабу з назвою рідного міста у найменуванні та наявності там спеціалістів, дотичних до проекту. Наприклад, пані М. Родина пані М. мешкала у Бахмуті й в червні 2022 року була взята під соціальний супровід з метою формування прихильності до профілактичного лікування ЛТІ та подолання наслідків небезпечної хвороби. Пані М. легко йшла на контакт з соціальним працівником, виконувала всі рекомендації лікаря в повному обсязі. Родині була надана гуманітарна допомога у вигляді продуктів харчування та засобів гігієни від МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я».  Але нажаль, ситуація в місті становилась небезпечною. Родині неодноразово було рекомендовано виїжджати у небезпечні регіони. Родина евакуйовуватись відмовлялась, проте лікування проходили вчасно. У листопаді 2022 року спеціалісти вимушені були евакуюватися до Дніпра. Зв’язок з родиною ще деякий час підтримувався. Також спеціалісти, по можливості, постійно контактували з лікарем-фтизіатром Оленою Молчановою* (ми писали про неї у попередньому цьогорічному дайджесті 1-2023) з приводу лікування дитини пані М. *Олена Молчанова — спочатку одна з трьох, а згодом і одна з двох лікарів, які лишились в Бахмуті для надання медичної допомоги мешканцям, які залишались у місті-фортеці. До початку відкритого нападу росії на Україну вона працювала як лікарка-фтизіатриня, була експерткою управління охорони здоров’я Бахмутської міської ради за фахом фтизіатрія. А також з 2021 року по нинішній березень працювала в проекті «Тобі слід знати про туберкульоз». Більше про неї читайте у попередньому цьогорічному дайджесті цьогорічному дайджесті 1-2023. Але ситуація в місті постійно погіршувалася, зв’язок з родиною було втрачено, відомостей про місцеперебування родини спеціалістка не мала. Вона неодноразово телефонувала пані М., але номер телефону постійно не обслуговувався. Єдине вдалось з’ясувати, що сім’я пройшла лікування в повному обсязі і була евакуйована. Інформацію отримали від Олени Молчанової, коли лікарка змогла вийти на зв’язок. З січня 2023 року МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» почала реалізовувати проект у Дніпрі на базі хабу «З Бахмутом у серці». І ось в один з днів до хабу прийшла пані М. задля отримання гуманітарної допомоги. Спеціалісти одразу впізнали жінку, а жінка їх. Це було дуже несподівано, але так приємно… Потім були обійми, радісні сльози. Слава Богу знайшлися! Після розмови з пані М. було з’ясовано, що родину екстрено було евакуйовано волонтерами до селища під Дніпром, лікування пройшли. Телефон пані М. загубила під час евакуації. Пані М. разом із дитиною були супроводжені до лікаря на повторну діагностику. За результатами обстеження ТБ у матері та ЛТІ у дитини не виявлені. Супровід родини завершено позитивно.