admin

Вона сиділа в кутку гуманітарного центру, тримаючи в руках стакан гарячого чаю. Не брала пакунків із речами, не просила допомоги. Просто гріла руки і дивилася кудись у порожнечу. Олена після багатьох переїздів приїхала до Києва з Нікополя — міста, яке з перших днів війни живе під постійними обстрілами. Приїхала налякана, вагітна, виснажена й зневірена. Здавалося, що сил на життя більше не лишилося. Соціальна працівниця проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз» Ірина помітила її ще в перші дні. Спершу — просто підходила, розмовляла, пропонувала допомогу. Потім почала шукати прихисток для Олени. Але кожна спроба впиралася в одне — медичний огляд. Олена відмовлялася. Вона боялася лікарів, боялася дізнатися правду про своє здоров’я і здоров’я майбутньої дитини. Тим більше, що за час вагітності жодного разу не була у лікаря. Час ішов, і коли термін пологів став критично близьким, Ірина разом із лікарем змогли донести найважливіше: зволікання небезпечне для життя. Олена погодилася на скринінг і повний медичний огляд. Діагноз приголомшив: туберкульоз та низка інших серйозних захворювань, які загрожували і дитині. Пологи були важкими. Дитина народилася з цілим «букетом» хвороб і, на жаль, не вижила. За медичними протоколами у таких випадках лікарі роблять усе, щоб врятувати життя матері. І їм це вдалося. Сьогодні Олена завершує лікування. Вона живе у безпечному просторі, поступово відновлює сили і вчиться знову довіряти людям. Її історія — про біль і втрату. Але водночас — про те, що навіть у найтемніші моменти поруч можуть опинитися ті, хто не дасть остаточно зламатися. Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» і його соціальні працівники, як Ірина, не лише виявляють хворобу. Вони дарують шанс — на життя, на відновлення, на нову сторінку, яку можна написати з чистого аркуша. Ініціативу втілює МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки БФ «Альянс громадського здоров’я» в рамках гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. А також у співпраці з обласними та місцевими центрами соціальних служб, лікувально-профілактичними закладами різних рівнів.

Коли Олена приїхала до Києва з Нікополя, їй не було куди піти. Вагітна, виснажена і налякана, вона відмовлялася від медичної допомоги та уникала лікарів. Саме соціальна працівниця проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз» переконала її пройти обстеження. Результати виявили тяжку форму туберкульозу та інші небезпечні захворювання. Пологи були складними, дитину врятувати не вдалося. Але лікарям вдалося врятувати життя Олени. Сьогодні вона завершує лікування і поступово відновлює сили у безпечному просторі. Ця історія — про біль і втрату, але водночас і про те, як поруч можуть виявитися люди, які допомагають пережити найтемніші моменти. Читайте повну історію за посиланням. Проєкт реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки БФ «Альянс громадського здоров’я» у рамках гранту Глобального фонду, у співпраці з соціальними службами та закладами охорони здоров’я по всій Україні.

Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» працює й в Києві. Як і в інших регіонах, соціальні працівниці тут організовують діяльність з активного виявлення нових випадків туберкульозу (ТБ/ХРТБ) серед уразливих груп – колишні ув’язнені та ВПО. Ініціативу втілює МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» за підтримки БФ «Альянс громадського здоров’я» в рамках гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. А також у співпраці з обласними та місцевими центрами соціальних служб, лікувально-профілактичними закладами різних рівней. Ми поспілкувались із координаторкою із соціальної роботи Наталією Клачко та соціальною працівницею Києва Іриною Піддубною, вони розповіли нам неймовірні історії клієнтів, які «тягнуть» навіть на категорію дива. Ось перша з історій. «Я вийшов у нікуди…» Олександр вийшов із місць позбавлення волі, маючи лише довідку про звільнення. Майна в нього не залишилось, документів — теж, дружина померла після ДТП, а родичі під час війни виїхали кудись закордон і не залишили контактів. Без паспорта він не міг ні отримати медичну допомогу, ні знайти прихисток. Всі двері були зачинені, а з ними — і шлях до відновлення нормального життя. І все ж у центрі життєстійкості, куди Олександр іноді приходив по їжу чи гуманітарну допомогу, він зустрів Ірину, соціальну працівницю проєкту. Вона не просто вислухала його — вона побачила людину за проблемами. Ірина провела скринінг на туберкульоз, і результати викликали підозру. Наступним кроком став медичний огляд, але для додаткових обстежень були потрібні документи. І тут розпочався шлях до відновлення не лише здоров’я, а й правосуб’єктності Олександра. За порадами колег Ірина спрямувала його до потрібних інстанцій. Спочатку він отримав документ, що підтверджує особу, а згодом — паспорт. Із цим документом він зміг підписати декларацію з сімейним лікарем, пройти повний медогляд і почати лікування. Під час двох місяців у лікарні сталося ще одне диво. Олександр познайомився з членами релігійної громади, які згодом прихистили його у своєму реабілітаційному центрі. Там він не лише відновив здоров’я, а й знайшов внутрішню опору та мотивацію до життя. Сьогодні він у гарній фізичній формі, будує нові плани, впевнено дивиться у майбутнє та… знову почав посміхатися. Іноді другий шанс починається з простого — з того, що хтось зупиняється, щоб вислухати, допомогти й повірити.

У розділі «Історії успіху» з’явилася нова надихаюча розповідь — історія Олександра, для якого життя підготувало випробування, але й подарувало шанс змінити все на краще. У публікації ви дізнаєтеся, як завдяки підтримці фахівців, наполегливості та вірі у власні сили Олександр зумів відкрити нові двері у своє майбутнє. Його шлях — це приклад того, що навіть після складних періодів можна знайти нові можливості, якщо не здаватися. Читайте історію у розділі “Історії” та надихайтеся прикладом тих, хто не боїться починати з чистого аркуша.

Понад 6400 осіб пройшли скринінг, 83 верифікованих випадків ТБ. За перші шість місяців 2025 року команда проєкту «Тобі слід знати про туберкульоз» здійснила масштабну роботу у шести регіонах України — Вінницькій, Донецькій, Львівській та Чернівецькій областях, у Києві та Харкові. Мета проєкту — підвищення обізнаності, раннє виявлення та супровід людей, які можуть бути інфіковані на туберкульоз (ТБ). Основні результати за січень–червень 2025 року: 6428 осіб пройшли скринінгове анкетування на ознаки туберкульозу. 3215 клієнтів було направлено до медичних закладів для подальшого обстеження. Виявлено 83 випадків туберкульозу, включно з ХРТБ (хіміорезистентного туберкульозу). 3206 осіб отримали мотиваційні сертифікати за проходження діагностики. 61 клієнт отримав мотиваційний сертифікат  за початок лікування. Особливо високі результати виявлення ТБ спостерігалися у Львівській (45 випадків) та Харківській (20 випадків) областях, де проєкт активно працював із внутрішньо переміщеними особами, мешканцями прихистків та тимчасових центрів проживання. «Завдяки підтримці партнерів і активній роботі соціальних працівників та медичних команд, нам вдалося виявити десятки випадків ТБ на ранніх стадіях. Це не просто цифри — це збережені життя та крок до подолання епідемії», — коментують координатори проєкту. Проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я (Alliance for Public Health).

У Львівській області до громад, які мають обмежений доступ до рентген-досліджень, нині виїжджають рентгеномобілі зі штучним інтелектом (ШІ) львівського Центру легеневого здоров’я (Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр). Цікаво, що українські громади обслуговує рентгенівській діагностичний комплекс «Indiascan» українського же виробництва — харківського  заводу рентгенівського обладнання. рентгеномобіль Центру легеневого здоровʼя (надано фотоархівом Центру) Ще у лютому 2024 року спеціалістки МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) під час моніторингу діяльності за проектом «Тобі слід знати про туберкульоз» у Львівській області спланували спільні зусилля з покращення виявлення туберкульозу серед ВПО — мешканців прихистків та інших закладів тимчасового розміщення, наприклад, центр «ЯМаріуполь». Залучили до співпраці нових партнерів — представників притулків для ВПО. Адже комплекс «Indiascan» призначений для цифрової скринінгової повноформатної рентгенографії грудної клітини з метою виявлення на ранній стадії туберкульозу, онкологічних та інших захворювань з отриманням зображення на моніторі, його цифровою обробкою та записом в пам’ять ПК у цифровому вигляді. Екіпаж з двох осіб, який не потребує лікаря-рентгенолога, може швидко та безпечно пересуватися на значні відстані, оперативно (за 15-20 хвилин) розгорнути кабінет та почати обстеження клієнтів. Причому пропускна властивість апарату — 50 осіб на годину. Є можливість отримані цифрові зображення передавати до шпитальної інформаційної системи (ГІС) для подальшої обробки та зберігання. Це, так би мовити, базові налаштування, які самі по собі зменшують витрати часу лікаря. Але інтегрування ШІ до програмного забезпечення дозволило ще більше оптимізувати цей процес. «ШІ скринінгує отримані результати й «видає» лікарям перелік тих знимків, на яких «підозрює» або чітко бачить небезпечні маркери. — Таким чином замість кількох годин лікар витратить півгодини на прийняття рішень». — говорить лікар-рентгенолог Центру легеневого здоров’я Назар Василенко. «У своїй діяльності в проєкті «Тобі слід знати про туберкульоз» LHSI не вперше задіяє цифрові технології. Ще 2018-2019 ми завозили коробки для лікування ТБ – DAT (digital adherence treatment technology) з метою промоції прихильності до лікування з використанням цифрових рішень. а тепер сприяємо обстеженню з використанням ШІ». — коментує директорка LHSI Ілона Єлєнєва. Загалом, у тому завдяки використанню рентгеномобіля, у Львівській області протягом першого півріччя 2025 року рентгенографією грудної клітини охоплено 1000 клієнтів і виявлено 49 випадків ТБ. Проект «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я .

Варто усвідомити, чому так важливо прислухатися до дітей і як це надалі вплине на їхнє майбутнє Навіть якщо ви не застосовували термін «право вибору» для дитини або «залученість малюка» до прийняття рішень, ймовірно, вже застосовували цей принцип на практиці. Наприклад, якщо ви є батьком або матір’ю – то, напевне, пропонували своїй дитині обрати з кількох страв ту, яка до вподоби, або в разі, якщо ви вихователь, то надавали учням можливість обрати вид роботи у групі, якщо ж ви соціальний працівник, який консультує молодь щодо можливостей реалізації в майбутньому – то також втілюєте цю стратегію. Дорослий має визнати право вибору за дитиною і допомогти робити їй це усвідомлено і змістовно.   12 стаття Конвенції ООН за права дитини визнає право за нею «вільно висловлювати погляди з усіх питань, що стосуються дитини, а її поглядам приділяється належна увага згідно її віку та зрілості». Відтак у дітей є право бути почутими та брати участь в ухваленні рішень, які впливають на їхнє життя. І йдеться тут не лише про те, аби спитати в дитини її думку – чи хоче вона на обід суп чи борщ. Ідеться про створення простору і умов, в яких вона може ухвалювати відповідальні рішення для її віку та здібностей. В такому місці думка дитини буде сприйматися серйозно, у цьому середовищі вона побачить на власні очі результат своїх рішень. Такі моделі, як «Сходи участі» Харта та «Структура участі» Ланді, допомагають розрізняти ступінь залученності дитини від маніпуляції та створення видимості залученності до  справді змістовної взаємодії, коли дорослі співпрацють з дітьми як з рівноцінними партнерами³. ФОТО З PLAY HUB У КИЄВІ У ранньому дитинстві участь у прийнятті рішень може виглядати, як вибір малюками книжок для читання або ігор в групі. Діти реалізовуються через рух, мистецство і невербальні сигнали і коли ми прислухаємося до них, то вибудовуємо довіру, єдність і спільну позицію. Дослідження виявляють ­- участь дітей в ухваленні рішень зміцнює їхній когнітивний розвиток, емоційній стан та соціальні навички. Вони стають впевненішими, стійкішими та здатними критично мислити⁶. Участь в прийнятті рішень також захищає дітей, допомагаючи їм частіше і краще пояснювати і висловлювати власні занепокоєння, готує їх до активної громадянської позиції, навчає повазі, співпраці та спільній відповідальності⁷.   Інклюзія та рівність мають значення Хоча участь, як і висловлювання власних поглядів є правом усіх дітей, не всі вони користуються рівними можливостями для реалізації. Діти з інвалідністю або з малозабезпечених сімей, діти  з родин мігрантів або представників національних меншин зіштовхуются із системними бар’єрами, через які їхній голос решта людей не чують. Традиційні методи залучення можуть ненавмисно виключати тих, хто не використовує, наприклад, вербальну мову або хто живе в родинах уразливих соціальних груп. Інклюзія насправді це більше, ніж просто добрі наміри. Це явище означає використання засобів комунікації, таких як візуальні посібники, мова жестів та методи, засновані на грі. Вона означає створення безпечних просторів, у яких діти відчувають повагу, де визнаються їхні культурні або фізіологічні особливості. Участь має бути адаптована до етапу розвитку, здібностей та життєвого досвіду дитини⁹. Наприклад, дослідження показують, що гра, розповідь історій та творче самовираження є потужними інструментами для підтримки дітей з уразливих категорій або найменшої вікової групи і залучають їх до змістовної участі¹⁰. Так само проєкти, які включають дітей з сімей біженців, є найефективнішими, коли вони використовують культурнорелевантні, багатомовні підходи та ті, які враховують травматичний досвід¹¹. Передумовою справжньої залученості та розвитку здібностей в дітей в ухваленні рішень, є створення середовища, де кожен з них, а не лише найвиразніший чи найвпевненіший у собі, може ділитися своїми поглядами та формувати свій світ. Саме  таким чином забезпечується рівне ставлення до усіх дітей на практиці ФОТО З PLAY HUB У КИЄВІ Спільна відповідальність Дорослі відіграють життєвоважливу роль. Участь не означає змусити дітей самостійно приймати всі рішення. Навпаки, це турботливе керуваня ними, пропонуючи простір для розвитку. Багато дорослих так діють інстинктивно. Але коли до участі дітей і визнанні їхнього права на власну думку підходять усвідомлено та структуровано, від цього виграють не тільки діти але й суспільство в цілому¹². Незалежно від того, чи працюєте ви в освіті, охороні здоров’я, соціальному секторі або в політиці, визнання права дітей на власні погляди  та їх залучення допомагає створити більш справедливе та інклюзивне середовище. Участь — це не щось зайве, це спосіб роботи, який поважає права дітей та збагачує досвід кожного. Команда МГО Соціальні ініціативи з охорони праці та здоровʼя з 2016 року досліджує та сприяє реалізації права на власні погляди дітей різного віку в Україні. З нашими виданнями 2016 року  по цій темі ви можете ознайомитися за посиланням https://lhsi.org.ua/doc/Психосоціальний_розвиток_дітей_та_молоді.pdf З 2025 року ми плануємо дослідити яким чином право на власні погляди може бути реалізоване дітьми найменшого віку – 0 -10 років. Разом з командою наших фахівців, які працюють у дитячому просторі з розвитку для найменших дітей  PlayHub, що розташований у м Києві на Дарниці  діти віком до 10 років будуть вчитися ухвалювати рішення спільно з дорослими за проєктом TOY for Participation, Він втілюється МГО Соціальні ініціативи з охорони праці та здоровʼя у партнерстві з нашими голландськими коллегами  ICDI (International Child Development Initiatives) та ще 9тьма іншими організаціями з ріхних країн ЄС та співфінансується Європейською Комісією (Європейська виконавча агенція з освіти та культури – EACEA, CERV-2024-CHILD) Детальніше з роботою дитячого ігрового центру Play Hub можна ознайомитися за посиланням  Хочете дізнатися більше? Ми рекомендуємо літературу: Кларк і Мосс, «Слухаючи маленьких дітей: Мозаїчний підхід» (2011) Listening to Young Children: The Mosaic Approach – Clark & Moss (2011) Х. Шир. «Шляхи до участі»  (2001) Pathways to Participation – Shier (2001) Коррейя та ін. «Участь дітей у дошкільній освіті» (2021) Children’s Participation in Early Childhood Education – Correia et al. (2021 Персі-Сміт і Томас Посібник з участі дітей та молоді (2010) Handbook of Children and Young People’s Participation – Percy-Smith & Thomas (2010) Інструментарій та таблиця порад щодо залучення дітей від народження до 5 років до участі в процесі прийняття рішень – Hub na nÓg та DCEDIY (2024) Toolkit and Tip Sheet for including children from birth to 5 years in participation in decision-making – Hub na nÓg and DCEDIY Про TOY for Participation TOY for Participation – це європейська ініціатива, яка фінансується Європейською Комісією та очолюється ICDI. Вона співпрацює з партнерами з 8 інших країн для просування права дітей молодшого віку на участь. Разом ми охопили понад 40 000 дітей та сімей через понад 40

На сайті опубліковано дослідження «Гендерні особливості кібернасильства щодо дітей різного віку в Україні», підготовленого в рамках проекту «CyberSafeGirls: Забезпечення цифрової безпеки українських дівчат», який реалізує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за фінансової підтримки Міністерства Закордонних Справ Нідерландів.

Маленька білявка Мія, тримаючись за руку своєї мами, вирушає у світ пригод. І знаходить вона їх у ігровому центрі PlayHub, В цьому просторі вона не лише грається, а й ухвалює важливі для себе рішення, вчиться спілкуватися з дітьми і дорослими і здобуває навички, які знадобляться їй у дорослому житті. І про усе це можна почитати у книзі. “Мія вирушає з мамою на пошук пригод” – видання для найменших, опубліковане українською мовою МГО “Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я” LHSI у партнерстві з ICDI (Нідерланди). Книжка з’явилась в київському Playhub, куди діти, зокрема, з родин ВПО приходять гратись і вчитися. Тепер вони разом з Мією зможуть відкрити для себе світ, в якому їх поважають і до них прислухаються. У цьому просторі наразі діє проект TOY for participation, під час якого діти навчаються ухвалювати рішення і обирати. Про важливість права вибору йдеться і в книжці про Мію. Її автори спеціалізуються на допомозі дітям. Текст написала Паз Хойссер Феррес – клінічна психологиня із Чилі. Вона якось зізналась, що головна її мета – викликати посмішку в дітей. Паз багато подорожує і працює з малюками. Провела дослідження в 2024 року в Утрехтському університеті щодо впливу ігрових центрів на дітей, які їх відвідують з родинами. Паз визначила, що простори, подібні до PlayHub в Києві розширюють доступ до високоякісного інклюзивного і міжкультурного ігрового навчання для дітей молодшого віку; покращують досвід переходу вразливих дітей до школи; підвищують довіру між сім’ями різного культурного та етнічного походження; посилюють міжгалузеву співпрацю; допомагають дітям зцілитися від травм війни. Малюнки у виданні створила теж дослідниця – Емілі Оксенаар, яка займається питанням молоді та добробуту громади. А ще вона чудово малює і дуже любить цю справу.

Історія цього хлопця розпочалась з надії. Олександр (так ми його назвемо) народився у селі на Вінниччині, а згодом подався до Одеси — шукати своє місце під сонцем. Йому вдалося влаштуватися: робота була, дах над головою теж. Він займався спортом, ходив на риболовлю, не цурався фізичної праці. Одним словом — будував життя. Здавалося, усе складається. Він зустрів дівчину, і невдовзі переїхав до неї — у її власну квартиру. Але їхня історія виявилась короткою й гіркою. Дівчина скористалася довірою Олександра, його заробітками, а виявилось — у неї був інший. І коли правда відкрилась, хлопець просто зібрав речі й пішов. Не сварився, не кричав. Просто пішов — у нікуди. Кімната, яку він раніше орендував, уже була зайнята. А повертатися додому — до родини, де залишилося ще п’ятеро дітей і втомлена мати, що самотужки тягнула все господарство після того, як чоловік залишив сім’ю, — не було ні бажання, ні сенсу. Зрідка він надсилав матері гроші. Але зараз і сам опинився без опори. Зневіра охопила його, як темна вода. Він опинився серед людей, яких місто не помічає — безхатьків. Одного дощового дня, після випитої оковитої, його змило зливовою хвилею у холод. Він змок до нитки, тіло тремтіло. Безхатьки дали йому гарячого чаю, поділилися сухим лахміттям. Йому стало трохи легше. Та за цим прийшла хвороба — важка, затяжна. Десять днів він лежав, мов тінь самого себе. Коли підвівся — працював подеколи, щоб заробити на їжу й хоча б якийсь одяг. Та найстрашніше було попереду. Наркотики з’явилися в його житті непомітно. Спочатку — як забуття, потім — як залежність. Усе далі і далі від себе. Два роки з життя зникли, наче їх накрив туман. Олександр перестав пізнавати себе у дзеркалі. Він змарнів, схуд, в очах згас вогонь. Хоч іноді й з’являлась думка: «Потрібно щось змінювати», — вона розчинялася в холоді, вогкості і брудному повітрі підвалу, де він перебивався ночами. З’явився кашель. Спершу легкий, потім усе сильніший, глухий. Ночами він не міг заснути: кашель душив його, варто було лише прилягти. Температура, нічне потовиділення, слабкість. І знову — байдужість. Він більше не ходив на роботу. Не мав за що придбати чергову дозу. Біль ломив усе тіло. Він задихався, навіть не рухаючись. Коли вперше втратив свідомість — хтось викликав «швидку». Його доправили до міської лікарні. Там уже повідомили рідних. У дорогу вирушила його бабуся — стара, 78-річна жінка з великим серцем. Вона забрала онука додому. У новому місті (Бершадь на Вінниччині), куди вони приїхали як внутрішньо переміщені, ми й почули його історію. Оскільки тут працював проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз», соціальна працівниця одразу зробила скринінг і відправила Олександра на медичне обстеження. Лікар призначив обстеження, зібрав анамнез, вислухав скарги. Провели тест GeneXpert. Діагноз підтвердився: туберкульоз. Олександра терміново направили до Вінниці. Там почалося нове лікування. Новий шанс. Бо зараз при вчасному діагностуванні та лікуванні ми можемо подолати туберкульоз! Нагадаємо, що проєкт «Тобі слід знати про туберкульоз» реалізується наразі в шести регіонах МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» (LHSI) за кошти гранту від The Global Fund через Альянс громадського здоров’я. Тільки на Вінниччині за перше півріччя 250 осіб пройшли скринінг, 125 людей пройшли медичне обстеження та виявлено 1 випадок туберкульозу.