Вчителька дошкільного закладу в Словаччині розмірковує, що ж на практиці означає реалізація права дітей на участь в ухваленні рішень: «Коли я вперше зіткнулася з концепцією участі та права вибору дітей, я не зовсім усвідомлювала, як до цього ставитися, і навіть відчувала заперечення – як захисну реакцію. Адже я завжди старанно піклувалася про дітей, яких навчала — невже це означало, що все, що робила досі було недостатнім? І все ж моя цікавість перемогла. Я наважилась дослідити цю тему і зрозуміти, що це насправді означає і чи може це принести нове у мою практику. Я працюю в сфері дошкільної освіти понад десять років. Якби п’ять років тому ви спитали мене, чи беруть діти в моєму класі участь в ухваленні рішень, я б не вагаючись відповіла: -«звісно, беруть». Я б переконувала вас – адже діти в моєму класі обирали свої заняття, допомагали планувати наше коло спілкування, чергувались накривати стіл для обіду. Але коли я довідалася детальніше про про концепцію ухвалення рішень і участі дітей завдяки проєкту TOY for Participation, я зрозуміла, наскільки я помилялась і якою глибокою і фундаментальною є ця ідея. Адже йдеться не лише про вибір діяльності, а про визнання того, що діти мають право висловлювати свої думки з важливих для них питань, і що ми повинні серйозно ставитися до цих думок. Як мені пояснили, згідно з Конвенцією ООН про права дитини, діти — це не лише майбутні громадяни, вони вже є громадянами, чиї голоси мають значення зараз¹. Це усвідомлення змінило мій підхід. Я завжди заохочувала дітей ділитися своїми розмірковуваннями, але почала глибше замислюватися: чи дійсно всіх дітей у моєму класі чують? Чи їхні думки і бажання впливають на те, що ми робимо разом? Тоді я стала вносити невеликі, але важливі зміни. Наприклад, під час планування власної роботи, я просила дітей допомогти обрати теми, які ми досліджуватимемо, а не лише, як раніше, які кубики чи книги використовувати. Коли група зацікавилася комахами, я спитала, що саме вони хочуть дізнатися, і їхні відповіді визначали наш тиждень. Ми звели в саду «готель для комах», склали історії про уявних гусениць і поділилися нашими знаннями з батьками. Я також стала уважніше ставитися до того, як діти презентують себе не лише словами — а й через малюнки, жести, мову тіла чи навіть мовчання. Одна дитина з обмеженими мовленевими навичками висловлювала дуже багато через свої малюнки. Інша дитина, яка нещодавно разом з батьками переїхала до країни, розповідала, що для неї важливо, через історії, якими вона ділилася знову і знову. Ці моменти нагадали мені, що слухати — означає сповільнитися, уважно спостерігати і створювати простір для різних форм вираження». Участь та інклюзія йдуть пліч-о-пліч «Чим більше дізнавалася, тим чіткіше бачила, як участь пов’язана з інклюзією. Я стала приділяти увагу тим дітям у моїй групі, які рідше висловлюються — тим, хто має інвалідність, розмовляє іншою мовою чи має складні сімейні обставини. Я усвідомила, що їм потрібно надати більше можливостей для самовираження, можливо, іншими способами, ніж решті дітей у групі. Йдеться не лише про те, щоб дати дітям висловитися, а про те, щоб кожна дитина була почутою. Це змусило мене сповільнитися і приділяти їм більше уваги. Так, це може бути трохи обтяжливо – бо означає зміну рутини, переосмислення того, як ми ставимо питання, спостереження за собою – чи справді надаємо можливості для різних способів відповіді. Це може вимагати додаткового часу та зусиль. Але коли ми вбудовуємо цю гнучкість у нашу практику, ми демонструємо дітям, що їхній внесок важливий, незалежно від того, як вони його висловлюють. Звісно, участь в ухваленні рішень не означає передачу дітям повного контролю. Йдеться про побудову шанобливого партнерства, де думки дітей допомагають формувати те, що відбувається довкола в групі. Іноді це весело, іноді — складно. Але з часом я стала розцінювати ці виклики і завдання, як можливості для зміцнення довіри, розуміння і зв’язку. Найбільше мене вразило те, як насправді багато з нас — вихователів, учителів, батьків, опікунів — уже реалізовують ці ідеї, не усвідомлюючи того. Однак дефініції і назви важливі. Якщо ми розуміємо, що робимо, це перетворюємо практику на більш цілеспрямовану, інклюзивну і, зрештою, більш значущу. Участь у проєкті TOY for Participation допомогла мені продовжувати вчитися, вивчати практики дошкільної освіти з різних країн і контекстів. Ми, вихователі і вчителі, ділимося ідеями та досвідом про те, як зробити участь дітей в ухваленні рішень реальною, особливо для зовсім маленьких і тих, хто неактивний. Це не щось особливе чи додаткове; це один з виявів якісної дошкільної освіти. І коли діти зростають, знаючи, що їхні голоси цінують, вони стають дорослими, які поважають, слухають і взаємодіють зі світом довкола». В Україні програму TOY for Participation реалізовує МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці і здоров’я». Майданчиком для реалізації новаторських ідей є Play Hub – ігровий центр у Києві. Тут вихователі та психологи з кінця року будуть використовувати отримані знання. Анонсувала початок реалізації програми в Україні Директорка МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» LHSI – під час засідання виконавчого комітету Play Hub, Ілони Єленєва. «Ми стали частиною широкого проєкту за фінансування Європейської Комісії. З фокусом дітей до змістовній участі до всіх процесів, які стосуються їх. Мова йде про забезпечення участі дітей у всіх процесах, зокрема виховних процесів. Як залучити дітей найменшого віку – як враховувати їх думку і погляди, на цьому буде сфокусована наша робота. Ми отримаємо певний посібник і будемо адаптовувати його на базі Play Hub. Я хочу подякувати вихователям нашого центру, які запропонували свій приклад залучення дітей та батьків у подоланні кризових ситуацій і – ми передали його нашим колегам в Нідерланди. Подивимось, як буде описаний наш приклад у посібнику». За минулий, 2024 рік, –відмінні показники роботи Play Hub. Зросла кількість відвідувачів. До ігрового центру приходять цілими родинами, і усіх – і дітей, і батьків задіюють у грі. «1203 батьків і опікунів прийшли за рік. – розповіла Ілона Єленєва. – Дуже багато дорослих приходять разом з дітьми. Ми розуміємо, що такі високі цифри демонструють труднощі з отриманням державної дошкільної освіти. Та ми пишаємось, що в наш центр приходять, зокрема, й татусі. Бо зазвичай в подібні центри закордоном, більше відвідують матері». TOY for Participation — це європейська ініціатива, яка співфінансується Європейською Комісією та кермується ICDI, що працює з партнерами у 8