Грудень 2019

Ігор Колесниченко, мешканець Білгорода-Дністровського, що на Одещині, став одним із багатьох учасників проекту «Прихильність до лікування з використанням цифрових технологій». Вперше про свій діагноз «туберкульоз легень» він дізнався у лютому 2018-го року. І хоча він відчував себе абсолютно здоровою людиною, діагноз було підтверджено лікарем-фтизіатром, до того ж виявлена мультирезистентна форма туберкульозу. Саме в цей період склалося так, що Ігор залишився без документів, житла та підтримки близьких родичів. Небайдужі люди надали йому прихисток: у своєму приватному домоволодінні виділили Ігорю окреме житло. Помешкання було розташовано далеко від протитуберкульозного кабінету, що значно ускладнювало процес контрольованого лікування, яке передбачало щоденне відвідування ДОТ-кабінету та прийом ліків під безпосереднім наглядом медичного персоналу. І хоча Ігор мав велике бажання вилікуватись від хвороби, виконував він дані вимоги з перемінним успіхом. Інколи, з об’єктивних причин (погодні умови, незадовільне самопочуття та інше) доводилося пропускати прийом ліків. А з липня 2019 року лікар-фтизіатр запропонував Ігорю модель лікування із використанням смарт-боксу, і він взяв участь у проекті, що реалізується Представництвом організації PATH в Україні та МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» LHSI. Цей проєкт — «Прихильність до лікування з використанням цифрових технологій в Україні» — надає лікарям можливість здійснювати контроль за прийомом ліків пацієнтами дистанційно. Згадує Ігор Колесниченко: «Враховуючи значну відстань (близько 4 км) між моїм домом та протитуберкульозним кабінетом, фізично з моєю хворобою подолати її було практично неможливо. Доволі часто доводилось їхати на велосипеді, а бувало, що погодні умови цьому «не надто сприяли». Міським транспортом на початку лікування також користуватись не міг і через свій діагноз, і грошей на проїзд не було. Коли лікар запропонував лікуватись із використанням смарт-боксу, я з пересторогою сприйняв такий варіант лікування, але погодився. І тільки з часом зрозумів, наскільки це зручно. Хоча й були різні думки: «Буду лише відкривати смарт-бокс, а ліки не пити. Але ж який результат буде? Я не зможу вилікуватись…». Шкода тільки, що не було можливості лікуватись відразу таким способом. На сьогодні я маю велику радість з того, що можу відчувати себе здоровою людиною, можу працювати та взагалі мати повноцінне життя. Вважаю, що за цифровими технологіями майбутнє в лікуванні таких захворювань. І я дуже вдячний усім, хто сприяє та впроваджує такі методи лікування і у нас в місті, і в Україні. Успіху вам!» 22 жовтня Ігор успішно завершив лікування та 23 жовтня 2019 року переведений до категорії 5, гр.5.1 — «Вилікуваний».

На Чернігівщині триває реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Напрацьовуються плани трансформації 7 інтернатних закладів, а також підготовки та перенавчання фахівців цих установ. При цьому, головний акцент – на розвиток сімейних форм виховання, а також мережі соціальних послуг у громадах. Ми співпрацюємо з місцевими фахівцями та разом з організацією «Консалт Про» взяли участь в розробці проектів планів трансформації трьох інтернатів: будинку дитини «Надія», Сновської загальноосвітньої школи-інтернату та Батуринської спеціальної школи-інтернату. Ці проекти планів будуть розглянуті Чернігівською ОДА у грудні. Порядок зарахування та плани реформування були розроблені Міністерством соціальної політики в рамках проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», який реалізується за сприяння Світового банку. 26 листопада, учасники засідання профільної обласної міжвідомчої робочої групи обговорили стан виконання завдань Регіонального плану реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Заступник голови Чернігівської ОДА Наталія Романова наголосила: процес реформування інституцій має відбуватись із врахуванням кращих інтересів дитини. — Жодна дитина не має залишатися в сім’ї, де умови загрожують її життю та здоров’ю, або повернута в такі умови з інституції, — підкреслила Наталія Романова. — Втім, щоб дитину не направили до інтернатного закладу, потрібно розвивати медичні, освітні, соціальні та реабілітаційні послуги на місцях. Тобто, громади мають бути готові взяти відповідальність за долю кожної дитини, яка з тих чи інших причин потрапила у складні життєві ситуації. Також необхідно забезпечити соціальний супровід батьків, допомогти їм вирішити сімейні проблеми задля найшвидшого повернення дитини додому. Щоб створити систему захисту дітей, орієнтовану на збереження та підтримку сім’ї, всі послуги мають бути максимально доступними та якісними для громади і необхідна достатня кількість соціальних працівників для якісного та своєчасного надання послуг. На все це потрібні час, кошти та бажання керівництва органів місцевого самоврядування, яке здебільшого створенню мережі сімейно-орієнтованих послуг надає другорядне значення. Наприклад: служби у справах дітей створені у 25 ОТГ із 45 існуючих в області, але на це є причини: відсутність кваліфікованих фахівців та недостатні фінансові можливості. Досягнення проекту на даний момент: – Взяли участь у проведенні комплексної оцінки та розробці планів трансформації 3 закладів у Чернігівській області; – За 2019 рік  91 дитина із інтернатних закладів влаштована до сімейних форм виховання, 182 дитини реінтегровані в сім’ї; – З початку 2018 року на 10% зменшилася кількість дітей в закладах; (з 2436 до 2227); – Надали рекомендації з удосконалення механізму прийняття рішень щодо дітей; – Провели аналіз наявних у області послуг, визначено перелік необхідних послуг для кожної громади та розроблено пропозиції удосконалення механізмів фінансування соціальних послуг; – Взяли участь в розробці стратегії інформаційно-просвітницької кампанії для Чернігівської області. 5 грудня 2019 року учасники проекту презентували 2й етап реформи інтернатних закладів у Чернігівській області на зустрічі у Кабінеті міністрів України, на якій були присутні Прем’єр-міністр України, представники міністерств, представники регіональних і обласних рад, міжнародні організації та НУО. Наша мета – не закриття інтернатних закладів, а створення умов розвитку і виховання дітей на рівні громади! Проект у Чернігівській області реалізується консорціумом «Соціальна співпраця» при підтримці LHSI.